Майже 100 мільярдів на чиновників: скільки коштує Україні держапарат і як скоротити витрати

В Україні поступово скорочується чисельність державних службовців, і зараз їх налічується трохи більше 150 тисяч людей. 

"Апостроф" з’ясовував, скільки коштує державному бюджету утримання такої "армії" чиновників, а також скільки можна зекономити грошей на оптимізації держапарату, зокрема, закріпленого за тимчасово окупованими громадами.

"У межах оптимізації та підвищення ефективності державного апарату в центральних органах виконавчої влади планується на першому етапі скорочення понад 4 тисяч вакантних посад", – повідомив на початку жовтня у своєму ТГ-каналі прем'єр-міністр Сергій Корецький. 

Крім того, за його словами, будуть скорочені поточні посади, зокрема, заступників міністрів – приблизно на 20%, а також заступників керівників інших центральних органів виконавчої влади – на 18%.

Скорочення держапарату відбувається не тільки у центрі, а й на місцях. 

За даними Міністерства фінансів за підсумками 2025 року, фактична чисельність працівників державних органів зменшилася на 5,1 тисячі осіб, або приблизно на 3% порівняно з 2024 роком, — з 169,8 тисячі до 164,7 тисячі. 

Видатки на окуповані громади

Попри оптимізацію, в Україні залишається доволі велика "армія" чиновників – понад півтори сотні тисяч. Усі вони отримують заробітну плату, яка за розміром переважно перевищує середню по країні.

Так, за даними Мінфіну, у 2025 році середня зарплата в апаратах органів центральної влади склала 59,7 тисяч грн (звичайно, на керівних посадах зарплати суттєво вищі). 

Вся ця чиновницька братія утримується за рахунок платників податків. Проєктом державного бюджету на 2027 рік на фінансування органів державної влади (крім силових структур) передбачено 83,3 млрд грн. На здійснення виконавчої влади у регіонах у проєкт бюджету закладено близько 12 млрд грн. 

Важливо зазначити, що бюджетне фінансування поширюється також на держслужбовців, які закріплені за органами влади населених пунктів, що знаходяться під тимчасовою окупацією. 

Ба більше, бюджетом передбачені видатки і на самі окуповані громади, наприклад, на підтримку їхніх комунальних служб тощо.

Так, бюджет Сіверодонецької Луганської області на 2026 рік становить майже 503 млн грн. Кошторис сусіднього Лисичанська – 506 млн грн. 

На Покровськ Донецької області, який окупували у лютому цього року, виділили з бюджету понад 400 млн грн. Зокрема, на житлово-комунальне господарство громади заклали 83 млн грн, з яких 50 млн грн – на "Покровськводоканал".

І таких дивних, принаймні, з першого погляду, витрат чимало. 

Звичайно, 50 млн грн у масштабі всієї країни – це небагато, але якщо йдеться про сотні, а то й тисячі населених пунктів, то це вже будуть мільярди. 

Зв'язок із співвітчизниками

Чому Україна, якій так потрібні гроші для захисту від ворога, витрачає шалені кошти на фінансування територій та громад, які вона, нехай і тимчасово, але не контролює?

Відповідь на це запитання є, скоріше, політичною, а не економічною. 

"Не фінансуючи органи управління, ми фактично визнаємо ці території не українськими, – пояснив у коментарі "Апострофу" позаштатний експерт мережі "АНТС" Ілля Несходовський. – Навіть якщо ці території окуповані, є певні функції, які необхідно виконувати, навіть мінімально – треба продовжувати планувати бюджет, здавати звітність". 

Крім того, громадські організації, державні структури, комунальні підприємства, які знаходились у громадах, що потрапили під окупацію, перенесли свою діяльність на території, що знаходяться під контролем української влади, але все одно фінансуються з бюджетів своїх тимчасово окупованих громад. 

Так, наприклад, кошти бюджету вже згаданого вище Лисичанська спрямовуються на підтримку внутрішньо переміщених осіб (ВПО), виплати військовослужбовцям, родинам загиблих захисників, компенсації за програмою "єОселя", а також на потреби релокованих комунальних закладів (зокрема, Лисичанської багатопрофільної лікарні у Дніпрі).

Що стосується також згаданого раніше Покровська, то гроші, які виділені у бюджеті КП "Покровськводоканал", переважно йдуть на погашення заборгованості підприємства минулих років за послуги централізованого водовідведення перед КП "Вода Донбасу". 

Тож, можливо, витрати, принаймні деякі, на території та громади, які опинилися в окупації, не такі вже й безглузді. 

Скоротити до мінімуму

Крім того, коштів, які закладені у бюджеті на утримання держслужбовців не тільки на окупованих територіях, а й взагалі по всій країні, все одно дуже мало для того, щоб суттєво збільшити фінансування ЗСУ. 

"Якщо навіть порізати 20% чи 30%, це буде лише декілька десятків мільярдів гривень, – каже у розмові з виданням координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетман. – У порівнянні з витратами на армію, які на сьогодні складають понад 2 трлн грн, це взагалі не ті джерела, де можна щось знайти".

Але питання доцільності витрачання мільярдів гривень на потреби, що не стосуються сектору безпеки та оборони, залишається актуальним. 

І це стосується не лише окупованих територій. 

За словами Іллі Несходовського, в багатьох прифронтових громадах залишилося не так багато людей, проте представники місцевої влади отримують зарплати як до повномасштабного вторгнення. 

"Виникає питання, наскільки доцільно утримувати такий величезний апарат місцевого управління? – каже експерт. – Такі виплати – це така допомога по безробіттю, адже людина по факту нічого не робить, а кошти продовжує отримувати (а іноді взагалі перебуває за кордоном)". 

Державні адміністрації громад та районів, які опинилися під окупацією, а також на лінії фронту, не мають права бути такого ж розміру, як до повномасштабної війни, — погоджується економічний експерт Руслан Чорний. 

"Їхні апарати потрібно скоротити до мінімуму. Але це треба робити обережно, щоб не порушити зв'язки, які були налагоджені", – сказав він у коментарі "Апострофу". 

Непомітна оптимізація 

Для оптимізації держапарату в Україні варто спершу провести його аудит, щоб зрозуміти, хто за що відповідає і яку функцію виконує.  

"Якщо скорочувати людей на виконання відповідної державної функції, не оптимізуючи саму функцію, через певний час виявиться, що кількість людей є недостатньою для її реалізації, і знову почнуть набирати людей, але вже непідготовлених, і їх може стати навіть більше, ніж до скорочення", – пояснює Ілля Несходовський. 

Тож за його словами, йдеться не просто про кількісне скорочення чиновників, а й про їхню ефективність. 

Оптимізація державного апарату – це не тільки скорочення видатків, хоч не йдеться про великі суми, – можна спрямувати на підтримку війська: це також вивільнення певної кількості людей, принаймні, частина яких могла б поповнити військо. 

Про які цифри йдеться? 

Нагадаємо, в Україні наразі десь 160 тисяч державних службовців. Не можна сказати, що це такий вже значний мобілізаційний ресурс, але скільки є – стільки є. 

Втім, є й зовсім погана новина. Згідно з даними Національного агентства з питань державної служби, станом на перший квартал 2026 року, 76% державних службовців були жінки. Тобто чоловіки складають менше ніж чверть усіх держслужбовців – десь трохи більше 35 тисяч.

Навіть якщо усіх них звільнять (що малоймовірно), це дуже мало для поповнення армії. Не кажучи вже про те, що серед цих чоловіків, напевно, є ті, хто має право на відстрочку – через вік, стан здоров’я, наявність трьох чи більше дітей тощо. 

Схоже, оптимізація держапарату не стане базою для поповнення сил безпеки та оборони України, так само, як і для поповнення оборонного бюджету.