Росія б'є по київських мостах, і в місті знову заговорили про тунель під Дніпром. Я за тунель. Але за такий, який справді можна збудувати, а не за той, який існує лише в гучних заявах.
За півтора місяця Північний міст отримав удари 3 і 4 жовтня, а потім ще раз у ніч на 7 листопада. Південний закривали 22 жовтня, а 27-го після ракетного удару там загинула людина, і зелена гілка метро знову розпалася на два шматки.
Для лівого берега кожен такий ранок означає кілометрові затори, швидку, яка стоїть у них разом з усіма, і зірвані поставки. Між берегами щодня їздить близько 600 тисяч машин, це цифра міністра Миколи Калашника.
Що задумав ворог, зрозуміло: розірвати місто по Дніпру. Тому розмови про тунель я фантазією не вважаю. Мене турбує інше: як швидко ця тема обросла обіцянками.
Що лишилося від «сталінського метро»
Під Дніпром уже копали. 1938 року в Києві почали «Будівництво № 1 НКШС», два залізничні тунелі від Оболоні до Вигурівщини і від Жукового острова до Осокорків, на глибині 28–32 метри під руслом. Будова була таємна, працювало на ній до 12 тисяч людей.
До війни під руслом пройшли кілька сотень метрів, потім усе зупинилося, а після війни продовжувати не стали. На Оболоні досі стоїть 17-метровий кесон, який так і не опустили, а на Жуковому острові — напівзатоплений вхід.
Мене питали, чи не можна ці тунелі розкопати й довести до ладу. Я не знайшов жодного інженерного висновку на користь цього і не думаю, що він з'явиться. Спорудам понад сімдесят п'ять років, частина з них пішла під воду після наповнення Канівського водосховища в 1970-х, а траси вели до залізничних станцій, а не туди, де сьогодні їздять кияни. Справді цінне в тому проєкті інше: геологія, вишукування, звіти про те, що пішло не так. Ці документи лежать в архівах, і відкрити їх можна хоч завтра.
Роки, мільярди і хто платить
Віталій Селик із Ради з урбаністики Києва рахує щонайменше 4–6 років: рік-два на проєкт і вишукування, близько року на прохідницький щит під нашу геологію, ще два-три на саме будівництво. Дмитро Беспалов закладає рік-два на проєкт і 4–5 років на будівництво. І це без часу на рішення уряду й міста, оцінку впливу на довкілля, землю під виїзди на обох берегах і тендер.
Стамбульському тунелю Eurasia від техніко-економічного обґрунтування до відкриття знадобилося одинадцять років, лондонському Silvertown від підписання контракту до першої машини — п'ять із половиною.
Тож обіцянку прокласти тунель «за кілька місяців», яка прозвучала разом з «американською пропозицією», я можу сприймати лише як рекламу. Навіть слова Калашника «якщо ми почнемо сьогодні, то роки за два-три ми закінчимо» звучать радше як стратегічне планування за наявності системного фінансування. Тим паче що міністр сам визнає: поки є тільки ідея й концепція, а компанія-підрядник досі не відповіла на запит про свій досвід і ресурси.
Тепер про гроші. Калашник називає 400–500 млн доларів за найпростіший варіант без метро, Беспалов — від 1,5 млрд євро. За сьогоднішнім курсом НБУ це 75 млрд гривень. Увесь дохід бюджету Києва цього року після жовтневих змін — 122 млрд. А в киян ще перед очима Подільський міст: кошторис після кількох перезатверджень дійшов до 19,92 млрд гривень, будівництво розтяглося на десятиліття і обросло кримінальними справами. Гроші давали частинами, кошторис переписували, контролю бракувало. Якщо тунель будуватимуть так само, результат буде такий самий.
Тому на питання «місто чи держава» я відповідаю просто. Такий тунель у столиці, щовоює, потрібен для оборони, евакуації й роботи уряду, а Закон про столицю у статті 21 прямо покладає на державу субвенції та державні гарантії на інвестиції в інфраструктуру міста. Держава має гарантувати кредит і вести переговори з ЄІБ, ЄБРР і Світовим банком.
Місто бере на себе роль замовника, землю й подальше утримання. Розмова з ЄІБ про 100 млн доларів, за словами міністра, вже йде, і це, мабуть, найкраща новина в усій історії. А от у концесію на двадцять років із платним проїздом у місті, по якому щоночі б'ють ракети, я не вірю. Інвестор або попросить гарантувати йому мінімальний дохід із бюджету, як було з Eurasia, або просто не прийде.
Ще одне застереження: портали, вентиляційні шахти й насосні станції тунелю теж можна вразити. І один тунель не замінить шість мостів. Якщо одна смуга мосту пропускає близько 2 000 машин на годину, то тунель на чотири смуги дасть щонайбільше 8 000 на годину в обидва боки. Тож мости, ППО і резервні переправи, які уряд обіцяє до весни, нікуди не дінуться.
Що я пропоную. До кінця року уряд і КМДА мають на папері домовитися, хто замовник, хто позичальник і хто експлуатуватиме тунель. На початку 2027-го — замовити техніко-економічне обґрунтування, яке чесно порівняє автомобільний тунель, тунель метро і варіанти без тунелю. До роботи залучити «Київметробуд», НТУ і КНУБА, а оплатити її з технічної допомоги ЄІБ.
Паралельно розсекретити документи «Будівництва № 1» і взяти під охорону кесон на Оболоні. Підрядника обирати лише на відкритому міжнародному конкурсі і лише після ТЕО, без «готових пропозицій» від посередників.
Сталінський тунель не добудували, бо забракло часу. Нам його теж ніхто не подарує. Але від нас залежить, на що ми його витратимо: на рекламні обіцянки чи на розрахунки.