Українська акторка Наталія Васько часто втілювала на сцені образи фатальних дам зі складним характером. У житті ж Наталія Любомирівна прониклива та відверта людина. В інтерв’ю "Апостроф Lime" зірка серіалів "Кріпосна" та "Коло Омани" розповіла, чому жалкує через роботу у проектах, де були задіяні росіяни, пригадала непрості моменти в "Молодому театрі", а також висловила свою думку щодо Володимира Зеленського.
Читайте також: Куди зникла харизматична акторка Тамара Яценко з "Шоу довгоносиків".
- Пані Наталко, зараз Ви гастролюєте з виставою "Вірні дружини". Розкажіть, як Вас зустрічають міста на Сході України? Чи доводилося виступати під обстрілами?
- Глядачі завжди тепло зустрічають вистави нашої театральної агенції Те-Арт. Звичайно ж, в ці важкі часи людям потрібно і трішки відволіктися, і переключитися, десь посміятися і поплакати над романтичною або кумедною історією. Ми часто читаємо відгуки вдячності від наших глядачів, у яких рідні зараз на фронті.
Сьогодні у нас вистава в Дніпрі, а завтра у Запоріжжі, а буквально пів години тому в Запоріжжя прилетіла балістика. І ти думаєш, з яким настроєм прийдуть люди і чи на виставу прийдуть взагалі… Розуміємо, якою великою ціною дається нам ця можливість - зіграти ввечері виставу, зустрітися з глядачем за кулісами, фотографуватися, обійнятися, розділити з ним тепло, радість і біль. Щоразу на поклоні у нас звучить гасло "Слава ЗСУ" і весь зал, одним гучним вигуком відповідає - "Героям Слава"! Ці моменти єдності дають відчуття віри у нашу Перемогу.
- Чи були періоди, коли Ви відчували себе непотрібною як акторка?
- Мені здається, багато хто з акторів може сказати, що "я не зіграв багато з того, про що мріяв". Мені 52, і звичайно, є ряд персонажів, які ніколи не розкажуть свої історії з "моєю допомогою". На жаль, так буває.
До великої війни я цим трохи переймалася, а ось після повномасштабного вторгнення це стало майже неважливим. Взагалі, усе матиме хоч якийсь сенс лише у випадку, якщо Україна вистоїть. Тому вважаю, що передусім - це допомога хлопцям, які на передовій, а професія є приємним бонусом, який подарували наші захисники. Чесно, я і думати не могла, що в цей час зможу працювати за фахом. Наше театральне агентство Те-Арт досить швидко відновило свою роботу. А коли у тебе є робота, ти можеш суттєво донатити. Це важливо.
Читайте також: Який вигляд мав Тарас Цимбалюк до своє популярості: актор показав архівне фото.
- Розкажіть про свою благодійну діяльність…
- Я не є волонтером, який взяв під свою опіку конкретний взвод чи бригаду. У мене є друзі у лавах ЗСУ, з якимись я працювала в театрі і кіно, просто була знайома ще до війни. Намагаюся допомагати їм. Маю справу з волонтерами і волонтерськими організаціями, яким довіряю, а саме "Справа громад" та "Повернись живим". Самій непросто робити великий збір. Пригадую, треба було зібрати чотири тисячі євро на монокуляр. Я думала, що ніколи не назбираю, а час підпирав, як-то кажуть "треба на вчора", і дякуючи моїм друзям і просто небайдужим людям, ці гроші було зібрано. Зазвичай наважуюся оголошувати збір, коли і сама можу долучитися до цього збору вагомою сумою! Так моїй совісті дихається легше.
- Ви тривалий час фігурували в кадрі з російськими акторами. Але в одному інтерв’ю сказали про те, що завжди з колегами-росіянами Ви мали свої "маленькі майдани". Чи вдалося достукатися до свідомості колег з Росії?
- Ви знаєте, не хочеться навіть вживати це слово "колег". Я для себе викреслила зі списку усі свої роботи, де працювала з росіянами. Хочеться просто стерти все це, наче бруд з білої стіни, металевим шпателем.
У перші дні повномасштабного вторгнення я просила вибачення у своєї країни за те, що працювала з російськими акторами. Не знаю, чи виправдовує мене те, що майже завжди намагалася не дозволяти принижувати себе як українку. Не мовчала, коли чергова "звєзда" починала висловлювати своє "фе", аби я не розмовляла "етой некрасівой мовой". Таких гнилих істот було багатенько в моїй кінобіографії, і, повірте, я не мовчала у відповідь. Саме це я і називаю "мій маленький майдан". Шкода, що ті, хто були свідками таких ситуацій, мовчали собі у "хусточку", а згодом тихенько на вушко казали, що погоджуються і підтримують мене. Знаєте, що найогидніше у цьому було - ось це "тихо, на вушко".
Страшно і дивно, що на своїй землі розмовляючи українською, ти майже завжди був в катастрофічній меншості. Українські актори довгі роки перебували у так званому "психологічному шпагаті". Проекти, здавалось би, українські, знімаються в Україні, але чомусь російською, з російськими акторами у головних ролях… Яким горем тепер все це обернулося.
Достукатися до свідомості колег з країни-агресорки не вдалося. І тому я казала нашим акторам, які записували звернення до "російських колег", із закликами "остановите путина", "выходите на площади", що немає там до кого звертатися, майже всі вони – путіни.
Читайте також: "Занадто порядна людина": Решетнік пояснив, чому відмовився від політичної кар'єри.
- Як вважаєте, актор може бути поза політикою чи ні?
- Ні, звичайно. Чому це, приміром, хлібороб і вчитель має бути дотичним до політичного життя, а актор ні? Хіба ми не всі громадяни своєї держави! Тільки проституйованість (як сказав би Андрухович) в людині, може нести таку кринжатину.
- Зараз, до речі, Ви часто буваєте на виставах в інших театрах? В "Молодий театр" навідуєтесь? Чи були вистави, дивлячись які, у Вас виникало бажання покинути глядацьку залу?
- В "Молодий" не приходжу. Останній раз була на виставі "Місто Сонця" у постановці А.Білоуса і зрозуміла, що вистави цього режисера мені дивитися не цікаво. Впевнена, що там є і гарні роботи, просто стежка туди мене не приводить. Напевно, моя підсвідомість також не пускає мене у те місце, де зі мною вчинили несправедливо і боляче, "вдарили у спину".
А у планах побачити такі вистави, як "Отелло" в театрі "Драми та Комедії", "Марію Стюарт" та легендарну "Конотопську відьму" в театрі І.Франка, поїхати до Львова до заньківчан і побачити виставу "Червона Рута" Максима Голенка. З часом трохи проблема, ось уже скільки років я хочу потрапити на виставу "Білка, яка прожила 100 років" у театрі "Золоті ворота", і все не виходить.
- А із заздрісниками доводилося боротися?
- Навіть не знаю, що і сказати … Ви маєте на увазі боротьба з тими, хто мені заздрив, чи кому я заздрила? Стосовно інших я не знаю, заздрили мені вони чи ні. Я, зізнаюсь, так. Буває таке, "заздриш" актрисі, якій дісталася роль, про яку сама мріяла, але це нормальна реакція - "скло в пуанти" я не сипала (сміється). Я, навпаки, готова завжди була поділитися і своїми думками та ідеями стосовно цього образу. Якщо це готові були слухати.
Без заздрості якоюсь мірою неможливий творчий процес. Моя "заздрість" базується на бажанні зіграти так само талановито або ж навіть геніально, як, наприклад, зіграла свою героїню у фільмі "Не йди" Пенелопа Круз.
Звичайно, я мріяла про Росінівську Федру, Вірджинію Вульф, Кассандру, та і зараз ще б хотілося зіграти. Якщо прийде манною небесною цей "бонус", я його намагатимусь не проґавити.
Тепер нічого не загадую, живу від початку і закінчення "Повітряної тривоги", працюю, допомагаю, як можу тим, хто потребує моєї допомоги.
Я ціную свою Марту у виставі "Дівич-Вечір", Валерію у "Вірних Дружинах", Луїзу в "Серцеїдці" - ролі, які дуже люблю.
Читайте також: Полякова після виборів у США згадала, як танцювала з "Трампом".
- Якось Ви сказали, що чекаєте вибачень від Володимира Зеленського за ситуацію в країні. Ваша думка щодо чинного президента України помінялася?
- Ні. Володимир Зеленський підтвердив всі мої страхи, які виникли ще тоді у новорічну ніч 2019 року. Коли почула "я йду в президенти", мені стало реально страшно. Холодом по шкірі пройшлося … Це було так цинічно, так самовпевнено, з такою зневагою до усіх інституцій країни, в якій він живе, з таким катастрофічним нерозумінням, в який час він все це затіяв. Жахливо те, що ти наче дивишся, як актор бере в руки справжній скальпель і збирається по-справжньому оперувати хворого на операційному столі, а сам ти нічого зробити не можеш… Я чітко зрозуміла, нас чекає неминуча катастрофа. Трагедія України в тому, що Зеленський є тією людиною, яка не здатна визнати свою провину, яка завжди і у всьому буде звинувачувати усіх, окрім себе. І прикладів більше, ніж достатньо. Розмінування Чонгару, звільнення Залужного, і все це за собою понесло тисячі смертей українців. Але про що ми говоримо… Брехнею і самодурством війни не виграються. Демократичних виборів за цієї влади не буде.
- Нещодавно завершився 53 Міжнародний кінофестиваль "Молодість", а днями відбудеться Кінофестиваль студентських фільмів "Пролог". Чому такими важливими є такі заходи під час війни? Як Ви вважаєте, молоді українські кіномитці не матимуть бацилу дволикості щодо російської сцени і російських артистів? І чи не загрожує нам відкат, бо "топчемося на місці" ми не вперше?
- Театр, кінофестивалі, різні мистецькі заходи нам потрібні, як вода і повітря, як ґрунт, на якому проростатимуть і укорінюватимуться паростки нашої культури. Чим їх буде більше тим краще. Це життєво необхідно для України!
Відкат загрожує. Ще й як загрожує. Подивіться, що відбувається на телебаченні, на тому ж "єдиному марафоні". 90% відсотків російськомовних експертів та ведучі, які аж бігом, підлаштовуються, "что бы было понятнее для русскрязичного населения". Чим більше буде цікавого українського контенту, тим краще наше майбутнє!
Читайте також: Екссолістка гурту "Алібі" розповіла про погрози російського продюсера Цекало.
- Під час війни чимало голлівудських акторів приїжджали в Україну, говорили на цілий світ про жахливі події в Україні. Пригадаємо, як Джек Глісон читав вірш Сергія Жадана "Плеєр", Ален Делон – "Заповіт" Тараса Шевченка, Катрін Денев – вірш Лесі Українки "Надія", Шон Пенн зняв фільм "Суперсила" про війну в Україні, фронтмени легендарних гуртів на концертах піднімають український прапор тощо… Як вважаєте, після нашої перемоги збережеться у світі ця динаміка піднесення та підтримки українського народу? І до речі, кого б з голлівудських акторів Ви б хотіли побачити в Україні?
- Хороший піар-хід - запрошувати для підтримки українського народу зірок Голівуду, і різних знаменитостей. Але, якщо одна така "зірочка" обходиться нам у кругленьку суму, за яку можна було б придбати боєприпасів на місяць для одного батальйону, або одне ППО для Харкова, то я не знаю, чи "на часі" така забаганка.
Я повторююсь, але під час війни усі і все повинно бути спрямоване на допомогу фронту і тільки фронту. Тільки так ми зможемо побороти цю московитську гідру. Якщо нам не буде чим захищатися і чим бити ворога, всі ці піар-ходи що "мертвому припарка", таке собі заколисування, "пускання пилу в очі". Звичайно, будуть, та й уже є багато копродукцій. Ми талановиті, а талант завжди цікавий світові! Головне - перемогти, і усі засоби для цього потрібно задіяти.
А щодо знаменитостей, то мені подобається Кіану Рівз, напевно, він хороша людина. Слухала інтервʼю - щирий, без позерства і самозакоханості, а ще - дуже хороший актор.