У китайському місті Шеньчжень на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) 19 листопада зустрінуться президент США Дональд Трамп, голова КНР Сі Цзіньпін та російський диктатор Володимир Путін. 

Зустріч уже встигли охрестити Ялтою-2 через побоювання, що на ній відбудеться переділ світових сфер впливу. Посол України в Китаї у 2023–2024 роках Павло Рябікін переконаний, що нічого подібного на зустрічі не буде.

В інтерв’ю Віктору Шлінчаку в програмі «Критичне мислення» на Апостроф TV він розповів, чому зустріч трьох лідерів матиме більш протокольний характер, як Пекін бачить суверенітет України та чому, попри розмови про мир, продовження війни в Україні вигідне для Китаю.

Ялта-2 як російський пропагандистський проєкт

– Нова Ялта-2, яку просуває Росія. Наскільки ця ідея взагалі відповідає інтересам Китаю? 

– Перш за все, Ялта-2 — це бажання Росії, і вона нічого не має спільного з Ялтою. Чому? Тому що коли була Ялтинська конференція, то війська союзників були вже в Європі. А зараз ми маємо те, що мали чотири роки тому. Тому Ялта — це, на мій погляд, не зовсім коректне порівняння.

По-друге, я вважаю, що якщо ця зустріч і відбудеться, то вона матиме більш протокольний характер, тому що побажання всіх її учасників різні. Перш за все, тому що кожен з них бачить світ зі своєї точки зору.

Росія бачить світ багатополярним, Трамп бачить цей світ на двох, тобто біполярним: Америка і Китай, а Сі Цзіньпін взагалі нікого не бачить крім Китаю. Тобто для них Піднебесна — це все, а всі інші там так, може, послухаємо.

Тому я вважаю, що ця зустріч матиме більш протокольний характер і буде використана з метою пропаганди усіма учасниками. Конкретних домовленостей, на мій погляд, не буде.

«Китай понад усе»: яким Сі бачить новий світовий порядок 

– Ви працювали в Китаї і знаєте, в принципі, як там бачать майбутній світовий порядок. Яким має бути цей світовий порядок? 

– Який порядок? Китай понад усе. За останні три тисячоліття нічого не змінилося. Піднебесна, як була єдина під небом і під сонцем, а біля неї всі інші в тіні, так і залишається там. Це наслідки тієї філософії, яка була сформована дуже-дуже давно. Зараз Китай має всі потенції, щоб реалізувати це ще раз.

– Чи зацікавлений Китай у тому, щоб була й існувала сильна Росія? 

– Ні. Я вважаю, що Китай зацікавлений в тому, щоб Росія, як його союзник, існувала в форматі, коли вона буде залежною від Китаю. Сьогодні ми бачимо щодня зростаючу залежність завдяки частковій ізоляції Росії і завдяки збільшенню економічної залежності Росії від Китаю. 

І Китаю потрібна та Росія, яка буде для нього тим страшним опудалом, яким можна лякати західний світ. Тобто вона повинна бути достатньо сильною, щоб наводити жах, але не достатньо сильною, щоб конкурувати з Китаєм.

Як Пекін бачить незалежність пострадянських держав 

– Наскільки для Пекіна принципове питання українського суверенітету? Вони постійно в своїх якихось програмних документах наполягають на тому, що Україна має бути суверенною.

– Якщо ви пам'ятаєте, у 2022 році була коротка заява тодішнього посла Китаю у Франції, який сказав, що взагалі всі країни пострадянського простору — це країни з обмеженим суверенітетом. Я думаю, що саме це і є ключем для розуміння бачення Китаєм суверенітету тієї чи іншої країни. 

Тобто сьогодні фактично Китай гарантує суверенітет Білорусі ,але за умови, що Білорусь має гарні стосунки з Росією і не протидіє безумовному впливу Росії на її зовнішню і внутрішню політику. Оце розуміння Китаєм суверенітету країн пострадянського простору.

Я думаю, що щодо України вони б із задоволенням виступили гарантом нашого суверенітету в такому форматі, як він є в Білорусі. Тобто гарні відносини з Росією і повне прийняття її зовнішнього і внутрішнього курсу. 

– У Будапештському меморандумі Китай був гарантом.

– Його не було серед підписантів. Він потім дав свою нотатку про приєднання до цього, але Будапештський меморандум гарантував інші речі. Тому зараз я не вважаю, що Будапештський меморандум — це будь-яким чином документ, який гарантував суверенітет. Йшлося більше про гарантування стримування використання ядерної зброї проти України, проти неядерної держави.

Китай відпрацьовує цю обіцянку, тому що він неодноразово підтверджував, що він категорично проти того, щоб Росія користувалася ядерною зброєю в конфлікті. 

– Тобто для Китаю це червона лінія все-таки? 

– Це для нього, я думаю, та сама червона лінія, яка є принциповою. Тому що якщо десь виникне конфлікт з використанням ядерної зброї, це дуже випадає з картини того світу, який будує Китай. 

Чи може українська дипломатія вплинути на позицію Сі Цзіньпіна 

– Сьогодні в української дипломатії є реальні можливості впливати на позицію Сі Цзіньпіна?

– Я вважаю, що реальних позицій впливу на китайську зовнішню політику в нас немає. Якщо зіставити зовнішню політику Китаю і наші можливості щодо її змін, це як спроба людини трохи зсунути Великий китайський мур. 

– Це тому, що багато років не допрацьовували, чи тому, що Китай дивиться на нас як на країну, яка занадто маленька для його інтересів?

– Світоустрій, який існує в уявленні Китаю, не передбачає можливості для України сьогодні впливати на ситуацію. Для них Україна — це щось таке, що повинно бути Білоруссю, а чомусь не стало. Це непорозуміння треба відкоригувати.

– Останній телефонний дзвінок між Володимиром Зеленським і Сі відбувся 26 квітня 2023 року. Чому, на ваш погляд, до цього часу не вдається відновити на такому високому рівні контакт?

– Перш за все, це сьогодні не в інтересах Китаю. У нього немає зацікавленості в такому діалозі. 

– Навіть попри те, що війна зараз впливає на всі світові процеси?

– Вона, як і будь-який вплив, має дві сторони. Це негативні процеси, але з точки зору політичних інтересів Китаю, це у багато чому позитивний процес, тому що Захід змушений направляти увагу і ресурси на війну в Україні. Це відволікає його від вирішення проблем, які є у азійському континенті. Тобто те, що навколо Тайваню.

Це виснажує Захід з точки зору економічної, як конкурента Китаю. Геополітичні дивіденди, які Китай має від цієї війни, для нього більш важливі, ніж ті дивіденди, які б він отримав від стабілізації економічної.

– Фактично ви підтверджуєте тезу про те, що в Росії Китай бачить інструмент, який виснажує Сполучені Штати Америки, Європу.

– Саме так.

Навіщо Пекіну слабка і роз'єднана Європа 

– Зараз багато говорять про те, що Китай зацікавлений у тому, щоб мати стабільність в Європі, мати великі ринки. Як це уживається в одній стратегії? З одного боку, ослаблена Європа не дасть багато грошей. З іншого боку, як ви кажете, Китай не зацікавлений у тому, щоб війна закінчилася.

– Те, що Європа не дасть багато грошей, це, на мою думку, хибний погляд, тому що позитивний торговий баланс Китаю в цьому році вже склав більш ніж трильйон доларів. Левова частка цього торговельного балансу — це європейські закупівлі. Тобто вони отримують те, що їм потрібне від Європи. 

Так, глобальна дестабілізація Європи — це не на користь. Але фрагментація Європи і Євросоюзу як суб'єкта — це мета Китаю, яку вони не дуже приховують. Навіть коли Урсула фон дер Ляєн разом з Макроном приїжджали до Китаю, то зустріч Сі з Макроном була, а з нею — ні, тому що Китай, як і Росія, зацікавлений у фрагментованій Європі як сукупності невеличких і не дуже сильних країн. Вони це дуже послідовно втілюють у життя. 

– Китай сидить десь на горі, хай це буде навіть Великий китайський мур, і, дивлячись на те, що відбувається у світі, чекає, коли все це навернеться. 

– Продовження цієї війни — це дуже вигідно для Китаю, на жаль. Воно нікуди не подінеться найближчим часом.

Переговори США, Китаю та Росії 

– Тобто двосторонні переговори США–Китай чи трьохсторонні, в принципі, не здатні зараз вплинути на будь-яку позицію Китаю, тому що вона в неї є особлива?

– Перш за все, Китай дав чіткий меседж, що він поки що не готовий розмовляти про ситуацію в Україні. У них є багато своїх проблем, і вони не хотіли б втручатися в ситуацію в Україні. Це відповідає тій зацікавленості, що нинішня ситуація їх влаштовує.

По-друге, інтереси Сполучених Штатів у двосторонніх відносинах з Китаєм, перш за все, знаходяться в сфері стримування ядерного озброєння, про що Китай також не готовий розмовляти. Розмір його ядерного потенціалу не співставний ні з розміром потенціалу Америки, ні Росії. Вони не один раз казали, що якщо ви хотіли б розмовляти про роззброєння, то роззбройтесь до нашого рівня.

А інтереси Путіна — це моделювати, ініціювати чи імітувати Ялту-2. Це чисто російський наратив, щоб якось домовитися про розподіл світу. Я не бачу перспектив будь-яких домовленостей, і я не бачу місця для розмови про Україну на цьому рівні ще якийсь більш-менш довгий час. Ситуація буде озвучена, але загально як обмін інформацією.