Тіла, багато тіл. Куди ні ступити – скрізь убиті, закатовані люди: на вулицях, у машинах, у будинках. Я бачив багато смертей, але такого, як у Бучі, – ніколи.
Вбити жінок і дітей і скласти з них вогнище, розбити людині голову, а потім у тріщину в черепі встромити дерев’яний кіл – це робили не маніяки, не психопати. А звичайні російські солдати. Не якийсь один – всі, масово…Окупанти знищували людей родинами й навіть цілими вулицями. На вулиці Івана Франка ми не могли знайти свідків – у семи будинках поспіль усі мешканці були вбиті. Людей, які йшли по воду, снайпери розстрілювали, як у тирі.
Київщину 2022-го я ніколи не забуду. І хочу, щоб і світ не забув. Щоб ті, хто сьогодні тисне росіянам руки, побачили, як вони купалися у крові невинних цивільних людей.
Крок за кроком, по крупицях ми збираємо докази проти кожного воєнного злочинця. У межах лише однієї «Бучанської справи» досліджуються обставини смерті 358 осіб. Ідентифіковано 352 загиблих, тіла яких передано родинам. Розкрито 124 найзухваліші злочини, з яких 84 вбивства та 40 фактів жорстокого поводження з цивільним населенням у різних його проявах. Загалом, за злочини в Бучі вже притягнуто до відповідальності 97 військовослужбовців рф, яким повідомлено про підозру, серед яких 10 командирів.
.jpeg)
На деокупованих територіях Київщини виявлено 1385 тіл. З них невпізнаними залишилися 153. Ці цифри — не остаточні. Є зниклі безвісти — їхній розшук триває. На час деокупації ми мали 745 безвісно зниклих осіб, сьогодні залишилося 265.
31 березня 2022 року – день визволення Бучі. Вірю, що рано чи пізно такий день настане для всіх окупованих територій.
