Пріоритетне завдання нашої делегації під час візиту до Мар-а-Лаго, судячи з усього, виконано — увійти у 2026 рік, зберігши позитивну [добре-добре, нейтральну] динаміку у відносинах з адміністрацією Трампа.

Надія на угоду [в уявленні Трампа] збережена, аспект безпекових гарантій [що б це не означало] фіналізовано, а в питанні територій хоч і немає ясності, але точно немає регресу.

У новому році на нас чекають контакти робочих груп, де фіналізуватимуть питання територій [і декілька інших пунктів плану], а фактично — це стане маркером готовності росіян вести діалог серйозно, або ж це знову стане інструментом затягування часу.

Глобально логіка цього процесу не змінилася. Це все той самий покер, де жодна сторона не може дозволити собі «скинути» карти, які роздає круп'є. Вибачте, але з Трампом складно уникнути гральних аналогій.

За чим справді варто стежити, так це за подальшими контактами американців та росіян, після яких зазвичай багато що змінюється. Тому наша делегація завдання-мінімум виконала, але слід бути готовими реагувати на можливі маневри росіян.

Але все це означає лише одне: цю зиму і весну треба пройти без ілюзій про швидкий мир. Думаю, це всім очевидно.

Особисто я бачу ситуацію так: якщо на 2025 рік стояло завдання зберегти бодай якийсь статус-кво у відносинах зі США та мінімізувати ризики від зміни вектора нової адміністрації, то 2026-й стане роком максимізації збитків для російської економіки задля корекції позиції Кремля щодо реальних [а не бутафорних] переговорів.

Підґрунтя для цього є — санкції проти «Роснефти» та «Лукойла», а також поступовий примус великих гравців до відмови від російської нафти [тут успіх є, але нестабільний].

Головне завдання для нас — залучити до цього процесу американців [продовжити тиск на Індію та Китай] і стимулювати європейців до рішучих дій [рішення щодо російських активів та боротьба з тіньовим флотом].

Ці задачі, м'яко кажучи, нетривіальні. США входять у виборчу кампанію, отже їхня увага розпорошуватиметься, а будь-які дії розглядатимуться крізь призму електоральної логіки.

З Європою все дещо простіше: рішення щодо російських активів просувається, хоч і важко. Особисто для мене інтригою залишається те, чи зможемо ми «дотиснути» Данію на посилення її політики щодо тіньового флоту Росії, який проходить через її протоки.

Менше з тим, з огляду на всю турбулентність, яку принесла нова адміністрація, 2025 рік ми пройшли досить гідно, хоча й не без помилок. 2026 рік буде складнішим, у цьому сумнівів немає.

Кажуть, у Мар-а-Лаго годували смачно. А в політиці, як відомо, є жорстке правило: якщо ти не за столом, то ти в меню. Ми закінчуємо цей рік за столом. Поки що.