Ось вже майже місяць триває черговий раунд дипломатичної активності щодо пошуку формули врегулювання війни Україна-РФ, який стартував із приїздом до Києва Міністра Сухопутних військ США Дена Дріскола і публікацією виданням Axios плану із 28 пунктів, котрий є по суті перекладом на англійську вимог РФ переданих Стівену Віткоффу росіянами.
Ми знову зайшли в раунд переговорів, котрі очікувано викликають скільки емоцій і спекуляцій, і схожі на ходіння по колу.
На жаль Україна не має розкоші не брати участь в цих переговорах - хоча стартова основа цих переговорів точно не відповідає інтересам України. Ні Україна, ні Європа, будучи залежними від США в сфері безпеки, не могли прямо відразу відкрито сказати, що запропоновані умови нам не підходять. Тому був обраний важкий шлях спроб переглянути ці умови як на двостронньому так і в багатосторонньому треку в бік більшої відповідності інтересам України коли мова йде про територіальний вимір, безпеку і суверенітет України. Київ змушений маневрувати між РФ і США, маючи на своєму боці лише Європу, котра в свою чергу не може швидко гарантувати фінансову підтримку на 2026 рік.
Ціль цього всього це якщо не досягнути вигідного врегулювання то хоча б перекласти відповідальність на РФ у зриві переговорів і відсутності прогресу - це якщо вдасться розробити спільну позицію України, Європи і США. Для України і далі важливо не розглядатися спойлером мирного процесу імені Дональда Трампа.
Паралельно час від часу від нас зявляються тези про демілітаризовану вільну економічну зону на північному-заході Донецької області котру РФ не може захопити, але оголосила своєю. Або відмову від членства в НАТО в обмін на певні зобовязання в сфері безпеки, котрі навіть міг би ратифікувати Конгрес США. Хоча це все гра на межі це все схоже теж на спроби протестувати РФ на здатність до реального компромісу, а не диктату. І продемонструвати відповідні моменти США.
Але розглядати переговори в відриві від фронту і стратегічної динаміки війни не можна. За 11 місяців 2025 року Україна втратила близько 4700 квадратних кілометрів територій - в 2024 році відповідний показник був близько 3600 квадратних кілометрів територій. Ключова тенденція "без проривів оборони України, але і без повної стабілізації лінії фронту" продовжується. І це підкріплює віру окупанта Кремля в те що брак прогресу в переговорах лише підсилюватиме переговорну позиції РФ. Так само як наші структурні проблеми, нездатність Європи схвалити нам швидко належну фінансову підтримку на 2026 рік і дистанціонуванням США від підтримки України і неготовністю адміністрації Трампа міняти калькуляції Кремля щодо нас через допомогу Україні і тиск на РФ коли немає прогресу в переговорах.
Для РФ ці всі переговори це радше політико-дипломатична підготовка до кампанії 2026 року - використання пропозицій США, котрі вносять глибокий розкол всередині України і між Україною і партнерами, для створення умов для наступу наступного року з метою окупацією всієї Донецької області.
Тому поки відбуватимуться паралельно чергові раунди знайти формулу врегулювання саме фронт і відповідна стратегічна динаміка буде визначати відносну силу переговорних позиції і остаточні умови врегулювання. Як наслідок замість відслідковування всіх цих дипломатичних перепетій краще підтримайте Сили оборони України – щонайменше донатом.
Джерело: facebook.com/mykola.bielieskov
