У Києві – колосальний ажіотаж, готелі переповнені іноземцями, котрі терміново цікавляться нашою дроновою оборонкою. Схоже на золоту лихоманку.
Ще ніколи, з часів княжої Русі, ми не мали такої можливості впливати на світові процеси. Ще ніколи з часів Сагайдачного українське військо не було настільки сильним.
Через біль і приниження, через втрату коштовних військових активів та цінних інфраструктурних підприємств лідери цього світу переконалися, що в українців – і тільки в українців – є найкращі рішення проти сучасних викликів. Дешеві, масові, зручні.
Можна казати, що ми з Росією йдемо поруч в дронових перегонах. Десь випереджають вони нас, десь – ми їх. Але якщо взяти антидронове ППО, розраховане на боротьбу з так званими глибокими ударами БПЛА, нам тут немає рівних. Три з половиною роки шахедного терору все-таки примусили нас випрацювати імунітет.
Це і досвід роботи з радарами та іншими засобами виявлення, це і дрони-перехоплювачі, це унікальні рішення по інтеграції всіх цих речей у єдину систему. Цього всього нема у росіян – а значить, цього всього тим більше нема ніде у світі.
Завдяки війні Ізраїлю та США проти Ірану, в необхідності протишахедного імунітету переконався весь світ. Над сусідами Ірану аж з 2019 року висить загроза ударних БПЛА, після перших атак Тегерану цими засобами по нафтопереробці Перської затоки. Але арабські країни на належну протидію до сих пір і близько не спромоглися, і тепер звертаються про допомогу.
До нас, у Київ.
Виявилося, що серед країн європейської цивілізації ми у цьому найкращі. Така реальність.
І це тільки один з вимірів високих технологій, якими ми все глибше володіємо. Далі буде значно, значно більше.
***
Чи вдарила держава палець об палець, щоб в Україні з’явилися такі безпрецедентні технологічні рішення і такі блискучі підрозділи? Питання, відповідь на котре зависне в повітрі.
«Надто пізно, надто мало» – девіз наших посадовців, котрого вони дотримуються неухильно, і, на жаль, й надалі будуть дотримуватися у своїх реакціях на технологічний прогрес у війні.
Але добре, що є закупівлі радарів – хоча і безконтрольні у різних, насправді не дотичних до тематики ППО, відомствах. Добре, що свого часу були відкриті шлюзи для державних замовлень на мільйони дронів, що виростило хоча й інколи напівпрофесійний, непрозорий, але все ж спроможний на швидкі дії сектор приватних виробників – нових мільярдерів від БПЛА.
Нарешті, посіви грантів від мінцифри теж зіграли свою роль.
Але основна заслуга належить польовим командирам і командам низових бійців, котрі від літа 2024 року сміливо просували ці теми, в обхід статутів та армійського довбограйства, таки навчилися показувати прекрасні результати. Вони і збивали, і конструювали, і експериментували.
Добре, що поруч з бездарями і підлими пристосуванцями в нашій армії, зростають талановиті і віддані лідери. Радісно бачити, що справа цих відданих перемагає.
***
Тепер ми, у планетарному масштабі невеликий за чисельністю чи територією народ, не надто багатий – нині один із провідних у військовій царині. Це факт. Поруч з фактом масового ухилянтства та корупційної розбещеності в тилу. Поруч із масовою жертовністю простих українців, студентів і пенсіонерів, поруч з бездарністю і жадібністю деяких державних діячів.
Висока позиція у світовому рейтингу коштувала нам багато крові. Половина моїх друзів, з якими ми починали цю боротьбу у 2014 році, вже на тому світі. Але, як бачимо, це не було дарма.
Шлях опору російській навалі, котрий ми почали після Майдану з дробовиками та пістолетами, — вдало підхопили, приєдналися численні наші талановиті співвітчизники. І те, що ми бачимо зараз, – це лише світанок нової ери.
Епоха роботизованих систем лише починається. Скоро світ відкриє нові виміри українства у цій сфері.
Джерело: facebook.com/igor.lutsenko
