Аналітика Київського Безпекового Форуму
Упродовж останнього тижня відбулося два візити до лідера Китаю Сі Цзіньпіна – Президента США Дональда Трампа і російського диктатора путіна.
Незважаючи на різницю у вагових категоріях, обидва візити були досить схожими – без проривних політичних і економічних рішень, і водночас з морем помпезних компліментів на адресу Сі та заяв про стратегічність відносин між державами.
Візит Трампа завершився підтвердженням принципової згоди про необхідність мирного врегулювання на Близькому Сході і відкриття Ормузької протоки, а також низкою секторальних домовленостей, у т.ч. щодо закупівлі американської сільгосппродукції та 200 літаків Boeing. Це, в принципі, позитив, якщо не вдаватися в подробиці, що попередньо йшлося про 500 літаків.
Результати паломництва путіна ще слабші. Сторони підписали близько 40 документів, які мають декларативно-політичний або рамковий чи вузько націлений економічний характер. Не рівня президентів. А от головного для Москви рішення – про укладення угоди про газопровід «Сила Сибіру 2» - не прийнято. Як виправдовується Кремль, низка практичних деталей все ще потребує узгодження. А насправді йдеться про вимогу Китаю отримувати газ за внутрішньо російськими пільговими цінами, що є неприйнятним для росії.
Втім, не варто недооцінювати символічне значення обох подій.
Обидва іноземні лідери приїхали до Китаю фактично як прохачі.
Трамп, послаблений війною в Ірані, прагнув допомоги Пекіну у досягненні прийнятних домовленостей з Тегераном, як і у врегулюванні наслідків своїх минулорічних тарифних експериментів з Пекіном, що завершилися хиткою «нічиєю». Якщо вірити заявам американського Президента, заради вирішення своїх проблем він готовий розглянути можливість поступок Сі у питанні Тайваню, обмеживши військову допомогу острову. Хоча це суперечитиме законодавчим нормам США і ключовим постулатам схвалених ним же стратегічних безпекових документів.
Путін, на тлі неможливості досягнення свої цілей у війні проти України і небажання її завершувати, прагнув підтвердження і подальшого розширення політичної, економічної і військової підтримки Пекіна. Підтримки, яка, на фоні західних санкцій, вже й на цьому етапі перетворила росію на васала Китаю.
Така політична канва візитів наочно продемонструвала зростання геополітичної ролі Піднебесної.
Крім того, приїзд путіна на поклон до Сі відразу після візиту Трампа став наочним доказом безперспективності одного з ключових геополітичних пріоритетів Трампа – відірвати росію від Китаю.
