Дуже часто натрапляю у соцмережах на дописи волонтерів про те, що закривати збори стає нестерпно важко. 2024 і 2025 теж були не подарунком, але у 2026 все дуже скрутно.
Але чесна розмова полягає у тому, що буде ще важче.
Донати від фізосіб йдуть за мобілізованими. І з кожним місяцем к-сть тих, хто донатить на потреби безпосередньо того підрозділу де служить друг, знайомий, чоловік чи сестра - зростатиме.
І якщо фондам відтік донорів фізосіб перекрив донатами бізнес, то у випадку зі зборами на банку чи волонтерську картку на такий сценарій розраховувати не доводиться.
Пишу про це опираючись на волонтерський досвід з 2014 року.
Подібну ситуацію ми вже проходили після 2016 року. Там були дещо інші причини, але волонтерський рух через нестачу коштів, втому і вигорання людей почав сплющуватись.
Зараз відтік людей з волонтерського руху є критичним для країни.
Так, забезпечення війська державою та партнерами суттєво краще, аніж в перших 1,5-2 роки після початку повномасштабного вторгнення, але волонтерські ініціативи і далі є «пожежними бригадами» для підрозділів та ділянок фронту завдяки незрівняно швидшій ніж державним логістиці, закупівлям і прийнятті рішень.
Для того, щоб масовість та спроможність учасників волонтерського руху залишались стабільними, в українських волонтерів є тільки один вихід - обʼєднання зусиль.
Розрізнені волонтерські ініціативи мають обʼєднуватись.
Розрізнені волонтерські ініціативи мають створювати спільноти!
Тільки синергія зусиль зараз дозволить отримувати результат.
А це означає, що якісь образи, сварки та непорозуміння варто закопати дуже глибоко в землю і подати один одному руку.
А потім пліч-о-пліч з подвоєною-потроєною енергією закривати спільно ті виклики, які самотужки все важче і важче.
Особисті амбіції - це добре, але під час війни важливішою є доросла поведінка, яка несе користь для захисників.
Обʼєднання = виживання!
Працюємо, панове!
Джерело: facebook.com/serhiyprytula
