Президент США Дональд Трамп не виключив своєї участі в запропонованій путіним зустрічі лідерів США, росії та Китаю на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), який відбудеться 18–19 листопада в китайському Шеньчжені. Він також не заперечуватиме проти обговорення «українського питання», чого прагне москва. Проте пріоритети американського президента щодо такої зустрічі суттєво відрізняються від путінських. Основними питаннями порядку денного Трамп бачить ядерне роззброєння, а також, можливо, торгівлю.

Кремль згоден на все: і на ядерну тематику, і на торгівлю. Однак категорично відмовлятися від ядерного роззброєння може Пекін, який нещодавно розпочав масштабну програму нарощування свого ядерного потенціалу до рівня, зіставного з американським і російським, і не бажає погоджуватися на жодні обмеження.

Незрозуміло, чи захоче Сі Цзіньпін змістовно обговорювати війну в Україні, у продовженні якої він фактично сам зацікавлений, принаймні економічно та геополітично. Він допомагає росії, не без зиску для себе, обходити західні санкції та компенсує втрату постачань з Європи ключових товарів, зокрема військового та подвійного призначення. Китай фактично наживається на війні, закуповуючи величезні обсяги російських енергоносіїв із безпрецедентними знижками, та використовує її для посилення свого домінування над москвою й послаблення Європи.

Існує ще одна перешкода на шляху до омріяного москвою саміту - можливі результати проміжних виборів, які відбудуться у США напередодні. Чи захоче Трамп зустрічатися зі своїми геополітичними партнерами-конкурентами в ролі «кульгавої качки» в разі нищівної поразки республіканців? Під заклики демократів до імпічменту, підкріплені більшістю в Палаті представників? Чи захоче він узагалі їхати до Китаю з настільки слабкими позиціями?

Тому поки що неочевидними залишаються не лише порядок денний і можливі результати запропонованого москвою тристороннього саміту США, росії та Китаю, а й сама перспектива його проведення.

Інтереси Кремля в такій зустрічі очевидні: домогтися узгодженої підтримки Вашингтоном і Пекіном завершення війни на російських умовах. Тобто на умовах повної капітуляції України.

Путін прагне відновити статус росії як супердержави, суттєво підірваний його програшною війною проти України. Він хотів би легітимізувати свої претензії на сфери впливу в Європі та контроль над Україною. Тристоронню зустріч він бачить як нову «Ялту» — новий поділ світу, який мав би задовольнити імперські амбіції москви, підірвані розпадом СРСР і приєднанням колишніх європейських союзників до західного блоку. Але наскільки реалістичні такі очікування?

На полі бою досягти своїх геополітичних цілей путін не здатний. Він фактично програє війну. Тому його претензії на нову «Ялту» не відповідають «реаліям на землі». Ситуація радше нагадує новий «Мюнхен»: спробу залучити двох найсильніших світових гравців із доволі своєрідним розумінням міжнародного права до змови заради поділу іншої країни та встановлення контролю над нею — без її участі та згоди. На це, зокрема, вказав у своєму дописі у Facebook голова Київського Безпекового форуму Арсеній Яценюк.

Він може дискредитувати репутацію США як надійного союзника європейських держав у НАТО. Європа ж отримає додатковий стимул для прискореного розвитку власних військових спроможностей, щоб її безпека не залежала від будь-яких волюнтаристських рішень.

Джерело