В Україні активізувалися дискусії про можливість завершення війни шляхом переговорів із Росією. Однак суспільний запит на мир не означає готовності українців погоджуватися на будь-які умови, тоді як Кремль не демонструє відмови від максималістських вимог.
Про це заявив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак у програмі "Критичне мислення" на Апостроф TV.
Протягом останнього тижня в українському політичному просторі активно обговорювали питання війни та миру з подачі народного депутата Олексія Гончаренка, а згодом до неї долучилися, зокрема, мер Харкова Ігор Терехов і народний депутат Данило Гетманцев.
Врешті-решт, тиждень закінчився тим, що хтось себе вже записував в уявну партію війни, а хтось — в уявну партію миру. Чи не цього і прагнув Кремль, коли на початку вересня разом з реактивними ракетами в інформаційне поле України запускав тисячі тез, чому Україна повинна йти на поступки, що було дуже схоже на пропозиції такої собі лагідної капітуляції? Хтось повівся на заклики, хтось їх творчо обробив, а хтось вирішив скористатися нагодою прогріти свої електоральні скіли.
Українці дедалі більше підтримують переговори
За роки повномасштабного вторгнення з року в рік соціологія постійно показує ріст кількості тих, хто хоче перемовин і, відповідно, зменшення кількості тих, хто виступав за продовження війни до перемоги.
Соціологічна компанія Gallup наприкінці 2024 року зафіксувала точку, коли кількість прихильників продовження війни і кількість тих, хто хоче перемовин, зрівнялися. Відтоді постійний тренд на переговори переважав: 52% у 2024 році, 69% у 2025-му та 66% у 2026 році.
Тобто запит на переговори вже давно став масовим, але є одна принципова річ. Хотіти переговорів ще не означає бути готовим прийняти будь-які умови, бо переговори – це коли обидві сторони готові в чомусь іти на компроміси. Але ми вкотре впираємося в Путіна і його позицію.
Шлінчак наголосив, що протягом чотирьох років повномасштабного вторгнення Володимир Путін не продемонстрував готовності відмовитися від своїх ключових вимог, які стосуються територій України, її відносин із НАТО, чисельності та спроможностей української армії, а також політичних умов.
Якщо одна сторона готова говорити про компроміси, а інша приходить на переговори тільки як про виконання своїх першочергових умов, хіба це можна назвати перемовинами?
Павленко пояснив, чому політики активізували розмови про мир
Народний депутат від фракції "Європейська солідарність" Ростислав Павленко, якого Шлінчак попросив прокоментувати ситуацію, звернув увагу на втому українців від війни та прагнення знайти можливі шляхи її завершення.
"Розуміння, що рашисти робитимуть все найгірше, що можуть придумати, об'єктивна втома від часу проведеного, все це штовхає, ми бачимо по соціологічних опитуваннях, людей шукати різні варіанти. І багато хто з політиків думає, що саме зараз час їм ці варіанти показувати. А друге, я не виключаю, що і росіяни вкидають різні ідеї про те, що от давайте висловте нам позицію, з якою ми могли би погодитися", — зазначив Павленко.
Шлінчак наголосив, що поки одні говорять про переговори, Путін робить усе, щоб показати: закінчувати війну він не поспішає. Це видно з російських ударів по українських містах, нових замовленнях для російського ВПК, збільшенні воєнного бюджету, фінансуванні інформаційних спецоперацій і з того, як Кремль готує власне суспільство до того, що все надовго.
Нагадаємо, що народний депутат Олексій Гончаренко заявив, що після виключення з фракції "Європейська солідарність" через його позицію щодо миру продовжить виступати за пошук шляхів до припинення війни.
