Нинішнє керівництво США цілеспрямовано застосовує до України газлайтинг, створюючи ілюзію, що наша країна – "незручний партнер".
Про це написав у Facebook український політичний діяч Мустафа Найєм.
GAS LIGHT НОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Ви напевно чули це слово й навіть використовували його, але чи замислювалися ви, наскільки точно воно описує сучасні відносини між Україною та США?
Його історія почалася у 1938 році, коли в Лондоні відбулася прем"єра п"єси Патріка Гамільтона "Газове світло" – всього за рік до Другої світової війни. У центрі сюжету – молода жінка, яку чоловік методично змушує сумніватися у власній пам"яті та здоровому глузді. Він ховає предмети в домі, змінює їх місцями та регулярно приглушує в будинку газове світло. Але щоразу, коли вона помічає ці дивні речі й шукає пояснень, він переконує її, що це лише гра уяви, звинувачує в невдячності й методично навіює, що вона божеволіє.
Через десятиліття американський психіатр Роберт Л. Штерн використав цю історію для позначення особливого типу маніпуляції – газлайтингу (від англ. Gaslight). Це тактика, за якої маніпулятор змушує жертву відкинути очевидне й повірити у нав"язану брехню.
Символічно, що американський словник Merriam-Webster назвав газлайтинг головним словом 2022 року – саме того року, коли Путін розв"язав повномасштабну війну проти України.
УКРАЇНА ТА США: ГРА НА МЕЖІ РЕАЛЬНОСТІ
Газлайтинг відбувається за чітким сценарієм: маніпулятор систематично викривлює реальність, змушуючи жертву сумніватися у власному сприйнятті. Він заперечує очевидні факти ("Ти все неправильно зрозумів"), знецінює почуття ("Не драматизуй"), перекладає провину ("Ти сам у всьому винен") і створює хаос, щоб жертва почала залежати лише від нього.
Такі методи часто зустрічаються у стосунках між людьми. Але ще небезпечніше, коли газлайтинг стає інструментом міжнародної політики.
Беззаперечно, США є важливим партнером України, і їхня допомога безцінна. Це очевидний факт, який ми як країна визнаємо й за який щиро вдячні. Проте в останні тижні ми дедалі частіше стикаємося з тривожними ознаками газлайтингу з боку наших союзників.
ПЕРЕКЛАДАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА СТВОРЕННЯ ХАОСУ
Ключовий прийом газлайтингу – змусити жертву почуватися винною. Затримуючи вже обіцяну допомогу, обмежуючи доступ до розвідданих і пропонуючи компроміси, вигідні Росії, Вашингтон одразу ж зміщує фокус: "Ви затягуєте з підписанням угоди", "Ви не хочете миру", "Ви ведете війну неправильно" або навіть "Ви недостатньо вдячні".
Це не просто маніпуляція, а свідоме спотворення реальності. Україна змушена захищатися від екзистенційної загрози, але її звинувачують у тому, що вона робить це недостатньо ефективно, створюючи абсурдну картину, де жертва стає відповідальною за війну.
При цьому газлайтери часто змінюють наратив, створюючи плутанину. Сьогодні у Вашингтоні звучать заяви про необхідність посиленої підтримки України, а завтра – з"являються повідомлення про "домовленості" з Росією, перезапуск "Північного потоку" і голосування в ООН.
ЗНЕЦІНЕННЯ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ ФАКТІВ
Газлайтери змушують жертву сумніватися в тому, що вона бачить і відчуває. Щойно Україна нагадує про свої інтереси, як лунають аргументи: "Ви повинні враховувати нашу внутрішню політику", "Ви вимагаєте надто багато", "Будьте терплячими". Будь-які спроби нагадати про раніше взяті зобов"язання викликають роздратування: мовляв, Київ "надто тисне" на Вашингтон.
Але давайте зафіксуємо реальність. Україна опинилася у цій війні беззбройною не за власною волею. У 1994 році, підписавши Будапештський меморандум, ми відмовилися від третього у світі ядерного арсеналу в обмін на гарантії безпеки, зокрема від США. Однак, коли ці гарантії знадобилися, вони виявилися лише декларацією.
До війни ми просили зброю – нам відмовляли. Просили ППО – відповідали, що це "ескалація". Просили далекобійну зброю – чули: "ще не час". А тепер, коли мова йде про системи ППО, ракети й боєприпаси, нам просто перестали давати конкретні відповіді.
У результаті створюється ілюзія, що Україна – "незручний партнер", який висуває занадто багато вимог. Хоча насправді ми лише вимагаємо виконання даних раніше обіцянок.
ЯК ВИЙТИ З ГАЗЛАЙТИНГУ
У п"єсі Гамільтона все змінюється, коли в дім приходить інспектор і відкриває правду. Він пояснює, що газове світло справді тьмяніє, речі дійсно зникають – це не її фантазії. Чоловік змушував її сумніватися в собі, щоб приховати свою гру. Його справжня мета – не турбота про неї, а викрадення коштовностей, що зберігалися в будинку.
Газлайтинг тримається на сумнівах жертви у власній реальності. Сьогодні нам нав"язують хибні аксіоми: хто насправді прагне миру, що вибори необхідні за будь-яку ціну, що саме по собі перемир"я – це рішення. Нам навіюють почуття провини за те, що ми вимагаємо реальних гарантій безпеки, а не пустих обіцянок.
Але маніпуляції втрачають силу там, де реальність зафіксована чітко. Україна не має дозволяти змінювати факти на догоду чужим інтересам. Ми маємо фіксувати зобов"язання союзників і публічно вимагати їх виконання. Ми не повинні дозволяти переконувати нас, що затримки постачань – наша вина.
Якщо прийняти нав"язану роль жертви, фінал буде передбачуваним. Той, хто дозволяє себе переконати у хибній реальності, зрештою втрачає контроль над своїм майбутнім.
Як повідомляв "Апостроф", останні заяви Трампа свідчать, що нинішнє керівництво США намагається витягнути з війни та врятувати Росію ціною зради України.
