На саміті в Айя-Напі лідери Європейського Союзу погодили надання Україні кредитного пакета обсягом 90 млрд євро. Водночас, як повідомляє Politico, після початкового ефекту політичного успіху учасники переговорів зіткнулися з низкою розбіжностей щодо подальших рішень і довгострокових планів.
За словами одного з дипломатів, які брали участь у частині обговорень на Кіпрі, президент України Володимир Зеленський під час зустрічей виглядав більш оптимістично, ніж у попередні місяці.
Втім, наступні дискусії продемонстрували збереження глибоких суперечностей усередині ЄС, зокрема щодо перспективи членства України. Частина країн виступає за пришвидшення процесу інтеграції, тоді як інші закликають до більш обережного підходу та поступового просування.
Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал заявив про необхідність пришвидшення євроінтеграції України. Натомість прем’єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович скептично оцінив можливість швидкого вступу, наголосивши на складності цього процесу.
Попри те, що позиції окремих країн після внутрішніх змін в ЄС виглядають менш заблокованими, досягнення повної єдності залишається складним. Один із європейських чиновників зазначив, що країни, які раніше утримувалися від підтримки членства України, тепер змушені формулювати власні позиції більш відкрито.
Паралельно обговорювалися питання безпеки ЄС. Президент Кіпру Нікос Христодулідіс представив пропозиції щодо активнішого застосування статті 42.7 Лісабонського договору, яка стосується механізмів колективної оборони.
Однак, як зазначають кілька дипломатів, значна частина дискусій зосередилася на геополітичних викликах та енергетичних цінах, тоді як обговорення самої статті просунулося обмежено.
Прем’єр-міністр Бельгії Барт де Вевер зауважив, що навіть за відсутності Віктора Орбана досягнення консенсусу в ЄС залишається непростим завданням, оскільки розбіжності між державами-членами зберігаються.
Раніше ми писали, що Росія може частково відновити свій вплив у Європейському Союзі після перемоги на виборах у Болгарії колишнього президента Румена Радева, якого вважають політиком, налаштованим на зближення з Кремлем. Його політична сила отримала достатню підтримку, щоб сформувати уряд самостійно.
