Російський диктатор Володимир Путін розраховує на чотири сценарії, які могли б допомогти йому досягти перемоги у війні проти України. Однак два з них – виснаження української армії та примушення Києва до поступок адміністрацією президента США Дональда Трампа – наразі не виправдовують очікувань Кремля.

Натомість Москва покладає дедалі більше надій на дві інші стратегії. Йдеться про руйнування української економіки за допомогою постійних ракетних і дронових атак, а також послаблення європейської підтримки України через посилення політичних сил, які виступають проти допомоги Києву.

Про це пише The Wall Street Journal.

Нещодавні переговори в Абу-Дабі за посередництва США продемонстрували, що Кремль не збирається відступати від своїх початкових намірів. Російська сторона й надалі прагне підпорядкувати Україну, домогтися територіальних поступок і змінити повоєнний баланс сил у Європі.

За оцінками спостерігачів, Путін, імовірно, візьме паузу до весни 2027 року, щоб оцінити результати обраної тактики. Після цього російське керівництво визначатиметься, чи продовжувати нинішню стратегію, чи вносити до неї зміни.

Директорка з питань Євразії Центру імені Джеймса Мартіна з дослідження нерозповсюдження ядерної зброї в Монтереї Ханна Нотте вважає, що Москва насамперед чекатиме наслідків зимової ракетної кампанії проти України та результатів президентських виборів у Франції.

"Весна – це те, чого чекатимуть росіяни. Вони хочуть побачити, що дасть ця ракетна кампанія", а також хто переможе на майбутніх президентських виборах у Франції, – зазначила експертка.

Водночас, за її оцінкою, навіть невдача окремих планів навряд чи змусить Кремль відмовитися від своїх стратегічних цілей. Найімовірніше, Росія лише скоригує способи їх досягнення.

Розрахунок на Трампа не виправдався

Після повернення Дональда Трампа до Білого дому Кремль сподівався, що американський президент зможе змусити Україну погодитися на територіальні поступки та інші вимоги Москви. Сам Трамп раніше заявляв Володимиру Зеленському, що той не має достатньо сильних позицій для переговорів.

Однак Київ не погодився передати Росії території, які російські війська не змогли захопити на полі бою. Водночас рішення адміністрації Трампа на початку президентського терміну майже повністю призупинити військову та фінансову допомогу Україні не забезпечило Вашингтону очікуваного впливу на українську позицію.

Попри це, США зберігають можливості тиску на Київ. Одним із важелів впливу залишається супутниковий зв'язок Starlink та його військова версія Starshield від компанії SpaceX Ілона Маска, яка співпрацює з Пентагоном. Нещодавно Україна знову зіткнулася з обмеженнями в роботі цієї системи. Подібна ситуація виникала ще в жовтні на тлі загострення відносин між Трампом і Зеленським.

Паралельно Москва намагається домогтися скасування американських санкцій, не погоджуючись навіть на припинення вогню. Для цього Кремль пропонує американським інвесторам, наближеним до Трампа, та його представникам потенційно вигідні економічні проєкти.

Втім, ці ініціативи поки не принесли Росії бажаного результату. Хоча адміністрація США вже пішла на певне послаблення санкцій, а американські посадовці просувають ідею економічної співпраці з Москвою в межах мирного процесу, перспективи подальших поступок залишаються невизначеними.

Додатковою перешкодою для Кремля може стати зміна балансу сил у Конгресі після проміжних виборів, адже це ускладнить адміністрації Трампа просування рішень щодо пом'якшення санкцій.

Як зазначає WSJ, попри демонстративно прихильне ставлення американського президента до Путіна, російська влада розраховувала на значно більші поступки з боку Вашингтона. У Кремлі дедалі помітніше невдоволення тим, що Україна продовжує опір.

Росія переносить основний тиск на українські міста

На фронті російська армія цього року продемонструвала найгірші темпи просування на сході України з 2022 року. Спроби оточити українські оборонні позиції в Донецькій області не дали очікуваного результату. Наразі російські війська намагаються досягти прориву до настання зими, яка може ще більше ускладнити наступальні операції.

Попри постійний дефіцит особового складу, українські захисники продовжують утримувати оборону. На початку року Росія навіть змінила вище військове командування, зокрема на тлі критики через значні втрати та відсутність суттєвих результатів на фронті.

Водночас просування російських підрозділів суттєво обмежує масове застосування безпілотників. Як пояснив засновник польської аналітичної компанії Rochan Consulting Конрад Музика, нині саме українські дрони значною мірою визначають ситуацію на передовій.

За його словами, навіть узимку, коли погодні умови традиційно могли сприяти російським наступальним діям, безпілотники залишаються серйозною перешкодою для окупантів. Лише періоди негоди, які обмежують можливості застосування дронів, дають російським військам більше шансів просуватися вперед.

Через відсутність значних успіхів на полі бою Москва посилює повітряні атаки по українській території. Під ударами опиняються міста, об'єкти енергетики, склади, чорноморські порти, через які експортують зерно, а також мости через Дніпро.

Масовані обстріли критичної інфраструктури створюють загрозу масштабних перебоїв з електропостачанням, опаленням і водою в українських містах узимку. У Кремлі, очевидно, розраховують, що тривале руйнування енергетичної системи спричинить гуманітарні та економічні проблеми, які посилять тиск на українське керівництво.

Якщо російська кампанія призведе до серйозного економічного спаду, потреба України в зовнішньому фінансуванні зростатиме. Це зробить Київ ще більш залежним від фінансової підтримки європейських партнерів для забезпечення державних потреб і продовження війни.

Кремль очікує розколу в Європі

Ще один важливий напрямок російської стратегії – послаблення європейської єдності щодо підтримки України. У Москві розуміють, що Європа залишається одним із ключових партнерів Києва, тому намагаються використати внутрішні політичні та економічні проблеми європейських країн.

Повільне економічне зростання, високі витрати на соціальні програми та подорожчання енергоносіїв негативно впливають на позиції чинних урядів. На цьому тлі дедалі більшої популярності набувають популістські політичні сили як правого, так і лівого спрямування, частина яких виступає проти подальшої допомоги Україні та демонструє прихильність до відновлення відносин із Росією.

Зокрема, у Франції націоналістка Марін Ле Пен, яка, за даними опитувань, має високі шанси на перемогу на наступних президентських виборах навесні, обіцяє скоротити французьку та загальноєвропейську фінансову підтримку Києва.

У Німеччині ультраправа партія "Альтернатива для Німеччини", яка посідає провідні позиції в рейтингах, виступає за повернення до масштабних закупівель російського газу. Такий підхід фактично суперечить курсу Берліна на скорочення енергетичної залежності від Москви.

В Італії, де наступного року відбудуться парламентські вибори, проти продовження військової та фінансової допомоги Україні виступають окремі політичні сили як у правлячій правоцентристській коаліції, так і серед лівоцентристської опозиції.

Попри ці тенденції, європейські уряди поки зберігають підтримку Києва. Водночас додатковим випробуванням для них залишається енергетична ситуація, яка цього року ускладнилася через війну між США та Іраном.

Сам Путін заявляв про готовність залучити Європу до подальших мирних переговорів, але наполягав, щоб європейські країни виступали єдиним представником. На думку авторів WSJ, така позиція може лише посилити суперечки всередині ЄС щодо того, хто саме повинен представляти інтереси континенту в переговорах із Москвою.

Переговори, які завершилися в Абу-Дабі, зрештою дали відповідь усім, хто досі вважає, що у Стамбулі 2022 року був реальний шанс домовитися про припинення війни.

Як свідчать витоки цього тижня, Росія та Україна можуть більш-менш предметно домовлятися практично з усіх питань, крім територій. Їх винесли на окреме обговорення в середу, але через принципово різні позиції зустріч завершилася дуже швидко. Після неї Кушнер назвав територіальне питання «головною перешкодою», а Мединський згадав радянське поетичне дитинство та «каждую пядь нашей земли».