Рішення Ілона Маска обмежити використання супутникової системи Starlink в Україні підштовхнуло союзників США до активнішого пошуку альтернативних засобів супутникового зв’язку. Європейські країни дедалі більше непокояться через залежність від інфраструктури, робота якої значною мірою залежить від рішень одного приватного підприємця.
Про це пише The Wall Street Journal.
У Європі побоюються, що Starlink може перетворитися на інструмент політичного впливу, адже компанія здатна обмежити доступ до мережі, важливої для військових і державних потреб, без попереднього узгодження з партнерами.
На цю проблему звернув увагу міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який раніше критикував Маска за використання його продуктів у політичних цілях. "Чим більше ви займаєтеся політикою за допомогою своїх продуктів, тим більшої шкоди завдаєте своєму бренду", — написав він. Польща, зокрема, бере участь у фінансуванні доступу України до Starlink.
Водночас швидко відмовитися від системи буде складно: найближчим часом повноцінної альтернативи, здатної конкурувати зі Starlink за масштабом і можливостями, навряд чи вдасться створити.
Європейські альтернативи поступаються Starlink за масштабом
Одним із небагатьох європейських операторів супутників на низькій навколоземній орбіті є OneWeb, що входить до французької групи Eutelsat. За даними WSJ, компанія має близько 650 супутників і планує збільшити їхню кількість приблизно до 1300 до 2030 року. Для порівняння, угруповання Starlink уже налічує понад 11 тисяч супутників.
Крім кількості апаратів, суттєвою перешкодою є технічні особливості OneWeb. Її обладнання вважається менш зручним для використання безпосередньо на фронті в Україні, оскільки термінали більші, важчі та потребують більше енергії.
Перехід зі Starlink або військової системи Starshield на OneWeb також вимагав би заміни тисяч терміналів. Це пов’язано з тим, що SpaceX використовує власні технологічні рішення, несумісні з обладнанням конкурентів.
Канада та ЄС розробляють власні супутникові мережі
Альтернативний проєкт розвиває канадська компанія Telesat. Її мережа Lightspeed передбачає розгортання 288 супутників на низькій навколоземній орбіті. Компанія позиціонує систему як рішення, що дасть клієнтам більше контролю над власною супутниковою інфраструктурою. Запуск першого супутника запланований на грудень, а початок повноцінної роботи мережі — на початок 2028 року.
Європейський Союз також інвестує у створення власної системи супутникового зв’язку IRIS². Контракт на реалізацію проєкту уклали з Eutelsat та двома іншими компаніями. Майбутнє угруповання має складатися з 348 супутників, а вартість проєкту оцінюють приблизно у 17,5 млрд доларів. Перші супутники планують запустити у 2029 році.
Попри ці ініціативи, фінансові ресурси європейських і канадських проєктів поки що не можна порівняти з масштабом SpaceX. Ринкову вартість компанії оцінюють приблизно у 2 трлн доларів.
Таким чином, ситуація навколо Starlink загострила дискусію про технологічну незалежність союзників США. Однак створення повноцінних альтернатив потребуватиме значних інвестицій, часу та розбудови не лише супутникових угруповань, а й сумісної наземної інфраструктури.
Засновник компанії SpaceX Ілон Маск заявив, що українські військові порушили умови використання супутникової мережі Starlink, використовуючи її для ударів безпілотниками.
