Українські удари по Санкт-Петербургу демонструють, що війна дедалі більше переноситься вглиб території Росії, посилюючи як економічний, так і політичний тиск на Кремль. Таку думку висловив аналітик Джонатан Сінгх у матеріалі для The i Paper.
Автор зазначає, що президент РФ Володимир Путін, який походить із Санкт-Петербурга, добре усвідомлює значення стабільності паливного сектору. Саме тому атаки на енергетичну інфраструктуру його рідного міста можуть мати для російської влади не лише матеріальні, а й символічні наслідки.
За словами Сінгха, удари українських безпілотників і ракет по великому нафтовому об'єкту та військовій базі в другому за величиною місті Росії змушують Кремль дедалі складніше розподіляти ресурси протиповітряної оборони та визначати, які регіони потребують першочергового захисту.
Губернатор Санкт-Петербурга Олександр Беглов підтвердив, що місто зазнало масштабної атаки безпілотників. За його словами, жертв на території нафтопереробного комплексу вдалося уникнути.
Як нагадує автор, ця атака відбулася трохи більше ніж через місяць після попереднього удару по місту під час проведення великого міжнародного економічного форуму, покликаного залучати іноземних інвесторів.
На думку аналітика, удари по Санкт-Петербургу є частиною ширшої української стратегії, спрямованої на збільшення вартості війни для Росії — як для її економіки, так і для політичного керівництва та еліт.
Сінгх припускає, що демонстрація здатності України вражати важливі об'єкти в глибині російської території також має переконати західних партнерів, зокрема президента США Дональда Трампа, у необхідності подальшого посилення української протиповітряної оборони.
Доцент кафедри міжнародної безпеки Університетського коледжу Лондона Мелані Гарсон вважає, що нинішній розвиток української оборонної промисловості та стратегія глибоких ударів можуть стати одним із найважливіших переломних моментів війни.
За її словами, успішні атаки на Санкт-Петербург демонструють, що безпечних регіонів у Росії дедалі менше, а це може вплинути і на настрої політичних та економічних еліт.
Гарсон також зазначає, що якщо навіть рідне місто Путіна не може бути повністю захищеним, виникають питання щодо здатності Кремля гарантувати безпеку інших регіонів країни. На її думку, особливо відчутними такі атаки стають для представників російського енергетичного сектору, які можуть чинити додатковий тиск на керівництво РФ.
Старший викладач Університету Сент-Ендрюса Марк ДеВор назвав удари по Санкт-Петербургу важливим елементом української військової стратегії. На його переконання, вона базується на трьох ключових напрямах: ослабленні російської військової економіки через атаки на нафтову та газову інфраструктуру, порушенні логістичного забезпечення російських військ, а також перенесенні наслідків війни безпосередньо на територію Росії.
Керівниця програми з питань України та Росії в Кінгс-коледжі Лондона Джейд МакГлінн звернула увагу, що удари по Санкт-Петербургу мають не лише символічний, а й практичний військовий ефект.
За її словами, Росія тривалий час концентрувала основні сили ППО навколо Москви, однак тепер через регулярні атаки на Санкт-Петербург може виникнути потреба перекидати частину дефіцитних засобів протиповітряної оборони й до цього регіону.
На завершення Сінгх зазначає, що нинішні українські атаки та масштабні російські обстріли Києва збіглися у часі з підготовкою до саміту НАТО в Туреччині, де питання війни в Україні стане одним із ключових. На думку автора, важливе значення матиме позиція президента США Дональда Трампа щодо подальшої підтримки України.
Президент України Володимир Зеленський заявив, що в ніч на 4 липня українські Сили оборони завдали ударів по стратегічних об'єктах на території Росії, зокрема поблизу Санкт-Петербурга.
