Білоруський лідер Олександр Лукашенко не має самостійності у військових і політичних рішеннях та повністю залежить від Кремля. Попри періодичні заяви про готовність виступати посередником у переговорах і відновлювати діалог із Європою, Мінськ залишається під контролем Москви.
Про це в етері телеканалу "Апостроф" розповіла білоруська громадська діячка, журналістка та блогерка, авторка руху "Досить боятися" Тетяна Мартинова.
За словами Мартинової, часті зустрічі Лукашенка з російським диктатором Володимиром Путіним — лише за останні 12 місяців їх відбулося щонайменше вісім — обертаються навколо двох ключових питань: військово-промислового комплексу та економічної допомоги, якої Мінськ постійно потребує від Москви.
"Перше - це, природно, ВПК, так, військово-промисловий комплекс Росії, на який працює Лукашенко, загальна система ППО, російські бази, які знаходяться всередині Білорусії і ось ця їх взаємозалежність, так, яка військова все-таки є. І друга тема – це економіка. Тобто Росія дедалі менше оформлять Лукашенка, Лукашенко їздить просити грошей, а Путін гроші то дає, то не дає, замовлення то оплачує, то не оплачує", — зазначила Мартинова.
Вона додала, що Лукашенко фактично позбавлений реальної самостійності у військових питаннях, зокрема щодо контролю над об'єктами ППО та інфраструктурою, яку використовують російські сили.
Мартинова наголосила, що Лукашенко не є самостійним політичним гравцем і діє відповідно до вказівок Кремля. Тому його періодичні заяви про готовність відновлювати діалог із європейськими країнами або виступати посередником у переговорах не означають зміни зовнішньополітичного курсу Білорусі.
"Він завжди робитиме те, що говорить і показує Кремль. Те, що при цьому, при всьому, він періодично намагається вдавати з себе то миротворця, то якогось доброго доброго сусіда. Це не означає, що він зупиняє якісь дії чи процеси, що шкодять Європі. Це не означає, що він може трохи дрейфанути у бік Європи від Росії. Цього не може бути. Він повністю зав'язаний на голці у Кремля. Він сидить з моменту, коли він прийшов до влади у дев'яносто четвертому році", - сказала вона.
За словами Мартинової, навіть технічні рішення щодо російського військового обладнання, розміщеного на території Білорусі, ухвалюються без безпосередньої участі Лукашенка. Зокрема, це стосується систем протиповітряної оборони та ретрансляторів, які допомагають російським дронам знаходити цілі в Україні.
Чи може Росія залучити білоруську армію до війни проти України
Мартинова вважає, що Лукашенко вже давно втягнутий у війну на боці Росії. Тому питання полягає не в тому, чи зможе Путін змусити його долучитися до бойових дій, а в тому, чи має Білорусь для цього достатньо людських ресурсів.
Вона нагадала, що відповідно до військової доктрини Союзної держави Білорусь може автоматично долучитися до війни всією своєю військовою потужністю, якщо Росія офіційно оголосить війну замість так званої "спеціальної військової операції".
За оцінкою журналістки, білоруська армія не має достатньої кількості військовослужбовців для масштабного залучення до бойових дій. Вона також звернула увагу на демографічні проблеми країни та значну кількість громадян, які виїхали за кордон після 2020 року.
Мартинова додала, що білоруська влада вже стикається з нестачею працівників у різних сферах. За її словами, під час посівної кампанії Лукашенко навіть залучав військових до сільськогосподарських робіт.
Вона наголосила, що реальна чисельність білоруської армії обмежена. За її оцінкою, регулярна армія фактично невелика: кілька бригад сил спеціальних операцій (до 10–15 тисяч військовослужбовців), строковики та силовий блок. Цифра у 100 тисяч, яку озвучував Лукашенко, охоплює всі ці структури разом і є максимальною.
Головна проблема — нестача людей. За словами Мартинової, з 9,4 млн населення у 2019 році в Білорусі залишилося близько 7 млн, з яких майже третина — пенсіонери. Багато чоловіків виїхали за кордон, частина з них — чиновники та силовики. Бізнес також не зацікавлений у війні. Серед тих, кого потенційно можна залучити, журналістка назвала спецпризначенців і ув'язнених, яких у в'язницях активно обробляють російською пропагандою.
"Білоруси воювати не підуть до України. Не тільки тому, що їх немає, а навіть якби вони були, не пішли. А їх справді їх чисто фізично немає", — наголосила Мартинова.
Чи може Мінськ стати майданчиком для переговорів України та Росії
На думку Мартинової, ця тема для Києва фактично закрита, оскільки білоруська влада не має самостійності у відносинах із Москвою.
Вона нагадала слова радника Офісу президента України Михайла Подоляка, який під час українсько-білоруського форуму заявив, що тема Білорусі наразі закрита. Мартинова вважає, що Мінськ не може бути нейтральним посередником, поки залишається під контролем Кремля.
"Але це не означає, що Мінськ може стати якимсь переговорним майданчиком. Мінськ поки що покидає те, що я бачу, як поводиться американська сторона. Поки що американці визнають, що Мінськ перебуває і перебуватиме далі під юрисдикцією Кремля", - сказав він.
За словами Мартинової, Лукашенко намагається позиціонувати себе як посередника та пропонує допомогу в переговорах, однак не має для цього необхідних політичних можливостей.
"Апостроф" повідомляв, що самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко намагається зберегти особистий політичний вплив і знайти для себе місце в майбутній системі міжнародних відносин. Він побоюється, що після завершення війни проти України Володимир Путін зосередиться на зміні влади в Білорусі.
