Нещодавно президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що в середині липня в Баку відбулася зустріч колишніх посадовців Німеччини та Росії. Це вже не перший такий неформальний канал, який підтримує Європа, для майбутнього діалогу з Росією.
Про це заявив голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак у програмі "Критичне мислення".
У середині липня до Баку майже одночасно прилетіли колишній керівник канцелярії Ангели Меркель Рональд Пофала, колишній голова Соціал-демократичної партії Матіас Плацка.
З російського боку були колишній прем'єр та топменеджер "Газпрому" Віктор Зубков, голова президентської ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини Валерій Фадєєв і директор Інституту Європи РАН Олексій Громико.
На перший погляд, це черговий епізод неофіційної дипломатії. Подібні контакти відбуваються вже не вперше. Але саме зараз вони демонструють важливу тенденцію: після чотирьох років повномасштабної війни Європа дедалі частіше думає не лише про те, як підтримувати Україну сьогодні, а й про те, хто і як братиме участь у можливих переговорах із Москвою в майбутньому.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що нічого не знав про зустріч у Баку.
Я цілком готовий це повірити, бо саме так і працює неофіційна дипломатія. Якщо вона принесе результат, її визнають. Якщо ні, уряд завжди може сказати: "Це були не ми і ми взагалі тут ні до чого". Чи означає це, що Європа вже готова поступатися Путіну? Звичайно, що ні. Принаймні поки що жодних ознак цього немає, - каже Шлінчак.
Чому Європа почала шукати власний канал до Москви
Попри появу таких контактів, це не означає, що Європа готова погоджуватися на умови Кремля. Офіційний Берлін продовжує підтримувати Україну і публічно повторює: "Будь-які переговори сьогодні блокує саме Кремль".
Однак є кілька причин, чому європейські країни можуть готувати власні дипломатичні канали.
Шлінчак каже, що перша причина – Європа дедалі менше впевнена, що Сполучені Штати залишаться єдиним посередником і головним центром майбутнього переговорного процесу.
"Європа більше не хоче чекати, з якої ноги завтра встане американський президент. І це очевидно. Сьогодні Вашингтон говорить про тиск на Кремль. Завтра про необхідність домовлятися, а післязавтра може взагалі вирішити, що вся проблема в Україні".
За словами аналітика, якщо одного дня переговори справді почнуться, Європа не хоче опинитися третьою зайвою. Тим більше, що саме європейцям доведеться фінансувати українську оборонку, підтримувати санкції і відповідати за майбутню систему безпеки на континенті.
Друга причина — війна перейшла у затяжну фазу.
Росія не досягла своїх стратегічних цілей, а Україна зберегла здатність оборонятися. Але швидкого завершення війни сьогодні не прогнозує ніхто.
Тому союзники України починають думати не лише про поточну допомогу, а й про майбутні переговори.
Кремль поки не демонструє готовності до компромісів
Шлінчак нагадав, що Баку – не перша така зустріч. У листопаді минулого року тих самих або близьких до них людей уже збирали в Абу-Дабі. Тоді теж група колишніх німецьких політиків зустрічалися з представниками Кремля.
"Отже, це вже невипадковий контакт, тобто канал, який може знадобитися для майбутніх переговорів, перевіряється постійно. Але тут є одна проблема. Уся ця конструкція має сенс лише тоді, коли друга сторона також шукає вихід на переговори. А сигнали, які зараз надходять із Кремля, говорять про прямо протилежне", - зазначає аналітик.
За даними Bloomberg, Володимир Путін не готовий до територіальних поступок і вважає, що Росія має спочатку захопити більше українських територій.
Зокрема, у Кремлі можуть розглядати окуповані райони Сумської та Харківської областей як майбутні «буферні зони».
Тепер Путін, за інформацією Bloomberg, готовий повернутися до серйозної розмови лише після того, як російська армія окупує всю Донецьку область.
Російське Міністерство оборони начебто пообіцяло Путіну зробити це до кінця року. Щоправда, навіть усередині російської армії такі терміни вважають нереалістичними.
США продовжують перевіряти позицію Кремля
На цьому тлі держсекретар США Марко Рубіо зустрівся на Філіппінах із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим.
Переговори тривали близько 35 хвилин. За підсумками зустрічі стало зрозуміло, що позиції сторін залишаються далекими одна від одної, а Рубіо заявив, що для переговорів потрібні нові підходи.
Таким чином, каже Шлінчак, зустріч у Баку не означає початку мирного процесу. Це лише канал, який підтримують на випадок, якщо реальні переговори все-таки стануть можливими, але умови майбутніх переговорів визначаються не в Баку, а на Донеччині тим, чи зможуть українські військові зупинити російський наступ.
