Російські атаки на українські промислові підприємства створюють загрозу не лише для металургійної галузі, а й для економічної стабільності міст, значна частина яких десятиліттями залежить від роботи великих заводів. Одним із найбільш уразливих промислових центрів залишається Запоріжжя, де після масованого удару була зупинена робота "Запоріжсталі".
Про це йдеться у великому репортажі німецького видання Der Spiegel.
Металургійний комбінат "Запоріжсталь" виробляє чавун і сталь із 1933 року. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році підприємству вдалося відновити роботу доменних печей приблизно через півтора місяця. Однак нові російські удари у 2026 році поставили під питання можливість повноцінного відновлення виробництва, зазначає Der Spiegel.
У ніч на 11 серпня завод зазнав масованої ракетної атаки. Внаслідок удару загинули восьмеро працівників підприємства, ще 26 людей отримали поранення. Після обстрілу не працювала жодна з чотирьох доменних печей. Генеральний директор "Запоріжсталі" Тарас Шевченко назвав ці руйнування наймасштабнішими для підприємства з часів Другої світової війни.
Наслідки зупинки комбінату можуть вийти далеко за межі самого підприємства. На "Запоріжсталі" безпосередньо працюють близько 8 тисяч людей. Водночас діяльність заводу підтримує цілу мережу постачальників, логістичних компаній, підприємств енергетики та комунальної сфери. Загалом, за оцінкою, пов'язаною з роботою комбінату, зайняті близько 50 тисяч людей. Тривала зупинка виробництва, таким чином, може позначитися на зайнятості, доходах суміжного бізнесу та загальній економічній активності Запоріжжя.
Der Spiegel розглядає ситуацію із "Запоріжсталлю" у ширшому контексті скорочення української металургійної бази через війну. Після 2014 року Україна втратила низку великих підприємств на окупованих територіях. Після початку повномасштабного вторгнення були втрачені "Азовсталь" та Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Через це роль металургійних підприємств, які залишалися на підконтрольній Україні території, зросла, а тепер під загрозою опинилися і вони.
Додатковим фактором ризику для Запоріжжя є близькість до фронту. Місто регулярно зазнає російських атак, зокрема із застосуванням керованих авіабомб. Небезпека для промислової та транспортної інфраструктури залишається високою.
Водночас українська металургія стикається не лише з наслідками безпосередніх атак. Через війну припинила роботу єдина в Україні шахта коксівного вугілля. Значна частина чорноморських портів не може працювати у довоєнному режимі, а Європейський Союз скоротив імпортні квоти для української сталі.
Для "Запоріжсталі" ці фактори мають особливе значення, оскільки раніше близько 70% виробленої в Запоріжжі сталі експортували. Поєднання пошкодження підприємства, проблем із логістикою через чорноморські порти, обмежень на поставки до ЄС та втрати джерела коксівного вугілля створює додаткові економічні ризики для комбінату.
На думку Der Spiegel, подальша доля "Запоріжсталі" має значення не лише для української металургії. Від здатності підприємства відновити роботу значною мірою залежатимуть робочі місця, діяльність пов'язаних із заводом компаній та економічна стійкість самого Запоріжжя.
Незважаючи на те, що внаслідок ворожих ракетних обстрілів основні металургійні підприємства України зупинили роботу, після війни галузь має всі шанси відродитися.
