У вівторок, 13 жовтня, Православна церква України вшановує пам’ять святих отців VII Вселенського собору, який відновив шанування святих ікон у християнській церкві. Цього дня також згадують преподобного Веніаміна Києво-Печерського — ченця, який, за церковним переданням, залишив заможне життя заради молитви та усамітнення.
"Апостроф" розповідає, як відбувався VII Вселенський собор, чому його рішення мали велике значення для християнства, як купець Веніамін став печерським подвижником, а також про народні традиції, прикмети та заборони 13 жовтня.
Історія VII Вселенського собору: чому християни повернулися до шанування ікон
VII Вселенський собор відбувся 787 року в місті Нікея, на території сучасної Туреччини. Його скликали в період гострих суперечок про те, чи можна використовувати ікони в християнському богослужінні.
Конфлікт виник ще у VIII столітті, коли візантійські імператори почали виступати проти шанування священних зображень. Прихильники іконоборства вважали, що їх використання суперечить християнській вірі. Ікони вилучали з храмів, знищували, а тих, хто захищав традицію їх шанування, могли переслідувати.
Унаслідок цього суперечки вийшли далеко за межі богослов’я. Вони зачепили монастирі, церковне мистецтво, духовенство та імператорський двір. Для багатьох християн ікони були не просто зображеннями, а способом нагадати про Христа, Богородицю та святих.
Собор скликали за правління імператриці Ірини, яка правила разом із сином Костянтином VI, а важливу роль у його підготовці відіграв патріарх Тарасій Константинопольський. У роботі собору взяли участь єпископи та представники церковних громад.
Після обговорень отці собору підтвердили, що шанування ікон відповідає християнському вченню. Водночас вони провели принципову межу між пошаною до священного зображення та поклонінням Богові: іконам віддають шану, але божественне поклоніння належить лише Богові.
.jpg)
Це рішення мало велике значення для подальшого розвитку християнської культури. Воно закріпило місце ікон у церковному житті, сприяло збереженню традицій іконопису та вплинуло на мистецтво православного світу.
Цікаво, що рішення собору не поклало край суперечкам остаточно. У Візантії іконоборство знову посилилося на початку IX століття, і лише 843 року шанування ікон було остаточно відновлено. Цю подію православна церква відзначає як Торжество православ’я.
Пам’ять святих отців VII Вселенського собору нагадує про важливість збереження духовної традиції та про те, що церковні рішення іноді ставали результатом тривалих суперечок, дискусій і непростих історичних випробувань.
Преподобний Веніамін Києво-Печерський: від заможного купця до затворника
13 жовтня церква також вшановує преподобного Веніаміна Києво-Печерського, який жив, за церковним переданням, у XIV столітті та подвизався в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
Історія святого цікава тим, що до прийняття чернецтва він був заможною людиною й займався торгівлею. Веніамін мав майно та вів справи, які давали йому можливість жити в достатку.
Однак одного разу під час богослужіння він почув слова Святого Письма про небезпеку неправди та про те, як важко багатій людині ввійти до Царства Небесного. Ці слова змусили його замислитися над власним життям і тим, яке місце в ньому посідають гроші.
За житієм, Веніамін вирішив відмовитися від колишнього способу життя. Він роздав своє майно нужденним і церквам, залишив торгівлю та прийняв чернецтво. Згодом оселився в Києво-Печерському монастирі, де присвятив себе молитві, посту й усамітненню.
Веніамін обрав шлях затворництва — особливу форму чернечого подвигу, за якої монах обмежує спілкування із зовнішнім світом, щоб зосередитися на духовному житті. Такий шлях вимагав не лише відмови від звичних благ, а й великої внутрішньої дисципліни.
Преподобного Веніаміна шанують як приклад людини, яка переосмислила власні життєві цінності й добровільно відмовилася від достатку заради духовного вдосконалення. Його мощі спочивають у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.
.jpg)
Історія святого порушує питання, актуальне й сьогодні: чи визначається добробут людини кількістю її майна, чи тим, як вона ним розпоряджається. У церковній традиції приклад Веніаміна нагадує про милосердя, відповідальність за власні вчинки та готовність ділитися з тими, хто потребує допомоги.
Народні традиції 13 жовтня
У народному календарі середина жовтня була часом завершення осінніх робіт і підготовки до холодів. Люди перевіряли запаси, утеплювали оселі, лагодили одяг та взуття, а також намагалися завершити справи, які могли ускладнитися після перших морозів.
Окремої усталеної української обрядової традиції, безпосередньо пов’язаної з пам’яттю святих отців VII Вселенського собору та преподобного Веніаміна саме 13 жовтня, немає. Тому народні звичаї цього періоду доречніше розглядати в контексті осіннього господарського календаря.
Однією з важливих домашніх справ було впорядкування зимових запасів. Господині перевіряли овочі в погребах, перебирали картоплю, моркву та буряки, стежили, щоб продукти не псувалися від вологи. Капусту квасили, яблука та груші сушили, а зерно й крупи зберігали в сухих місцях.
.jpg)
Також готували оселю до холодів: перевіряли вікна й двері, лагодили піч або опалення, діставали теплі ковдри. У сільській місцевості дбали про запаси дров, а теплий одяг і взуття перевіряли ще до настання стійких морозів.
З церковним змістом дня пов’язана інша традиція — шанування святих ікон. У християнських родинах ікони традиційно займають особливе місце в оселі, перед ними моляться та запалюють лампади або свічки. За потреби цього дня можна впорядкувати домашній молитовний куточок, дбайливо очистити його від пилу й приділити час молитві.
Водночас такі побутові звичаї не є обов’язковими обрядами 13 жовтня. Їхній сенс — у підтриманні порядку, турботі про родину та уважному ставленні до духовного життя.
Народні прикмети про погоду 13 жовтня
У середині жовтня наші предки особливо уважно спостерігали за вітром, хмарами, туманом і поведінкою птахів. Від погоди залежало, чи вдасться завершити останні господарські роботи та як швидко прийдуть холоди.
- Із цим періодом пов’язували такі народні прикмети:
- червоний місяць увечері — до вітру;
- блідий місяць — до дощу;
- ранковий туман — до вологої погоди;
- північний вітер — до похолодання;
- теплий і сухий день — до тривалішої лагідної осені;
- низькі сірі хмари — до затяжної негоди;
- якщо птахи збираються великими зграями та відлітають, чекали швидкого наближення холодів;
- якщо листя з дерев опадає масово, осінь, за повір’ям, уже добігає кінця.
Що не можна робити 13 жовтня
У народних повір’ях цього періоду радили уникати сварок, образ і необдуманих слів. Також не рекомендували марнувати харчі, нехтувати запасами та відкладати необхідну підготовку до зими.
З історією преподобного Веніаміна можна пов’язати й моральне застереження проти жадібності та нечесності. Однак це духовний висновок із житія святого, а не окрема заборона, встановлена для 13 жовтня.
Церква не забороняє цього дня прибирати, прати, ремонтувати речі чи виконувати іншу необхідну домашню роботу. Так само немає церковної вимоги обов’язково проводити день у повній бездіяльності або відмовлятися від звичайних справ.
Оскільки 13 жовтня в 2026 році припадає на вівторок, це не є традиційним пісним днем середи або п’ятниці.
Що треба зробити 13 жовтня
Цього дня вірянам варто знайти час для молитви та згадати святих отців VII Вселенського собору, які відстояли церковне вчення про шанування ікон. Можна також помолитися перед домашньою іконою, подякувати за підтримку близьких і попросити мудрості для важливих життєвих рішень.
За прикладом преподобного Веніаміна варто замислитися над тим, як ми використовуємо власні можливості та ресурси. Допомога людині, яка опинилася в скруті, пожертва на добру справу або підтримка того, хто потребує уваги, можуть стати практичним проявом милосердя.
З побутового погляду цей день підходить для перевірки зимових запасів, підготовки теплого одягу та завершення осінніх господарських справ.
Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 12 жовтня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.
