У середу, 23 вересня, Православна Церква України вшановує Зачаття чесного і славного пророка, Предтечі та Хрестителя Господнього Івана. Це свято пов'язане з початком земного життя святого, який згодом став тим, хто підготував людей до приходу Ісуса Христа.
"Апостроф" розповідає історію Зачаття Івана Хрестителя, що відомо про його батьків Захарію та Єлисавету, які перекази пов'язують із майбутнім Предтечею, а також які народні традиції, прикмети та заборони існували в українців 23 вересня.
Історія Зачаття Івана Хрестителя
Історія Зачаття Івана Хрестителя описана в Євангелії від Луки. Його батьками були священник Захарія та його дружина Єлисавета. Подружжя довго не мало дітей, хоча обоє, за словами євангеліста, були праведними людьми.
Для давньої юдейської родини бездітність була великим випробуванням. Діти вважалися Божим благословенням, тому Захарія та Єлисавета багато років жили з болем через те, що не могли мати нащадків.
Попри це, вони не втрачали віри. Євангеліє наголошує, що подружжя продовжувало жити за Божими заповідями. Одного дня Захарія служив у Єрусалимському храмі. Він увійшов до святині, щоб здійснити кадіння, коли перед ним з'явився ангел Господній.
Ангел сповістив Захарії, що його молитва почута і Єлисавета народить сина. Дитину мали назвати Іваном. Для літнього подружжя ця звістка здавалася неймовірною. Захарія не одразу повірив словам ангела та запитав, як може статися таке, якщо вони з дружиною вже в похилому віці.
Тоді ангел назвав себе Гавриїлом і сказав, що через сумнів Захарія тимчасово втратить здатність говорити. Мовчати він мав до того часу, поки пророцтво не здійсниться.
Коли Захарія вийшов із храму, люди зрозуміли, що з ним щось сталося. Він намагався пояснити побачене жестами, але говорити не міг.
Невдовзі Єлисавета завагітніла. Євангеліє розповідає, що вона довго не показувалася людям і дякувала Богові за те, що Він зняв із неї ганьбу бездітності.
Зачаття Івана Хрестителя має особливе значення тому, що його майбутня місія була відома ще до народження. Ангел сказав Захарії, що його син буде великим перед Господом і стане тим, хто приготує людей до приходу Месії.
Іван згодом отримав ім'я Предтеча — той, хто йде попереду. Він проповідував покаяння, хрестив людей у Йордані та закликав їх змінити життя. Саме Іван Хреститель згодом хрестив Ісуса Христа в річці Йордан. Тому в християнській традиції його вважають останнім із великих старозавітних пророків і безпосереднім попередником Спасителя.
Цікаво, що історія Івана пов'язана також із Різдвом Христовим ще до його народження. Єлисавета була родичкою Діви Марії, а зустріч двох жінок стала однією з відомих євангельських сцен.
Коли Марія прийшла до Єлисавети після Благовіщення, дитина в утробі Єлисавети, за євангельською розповіддю, радісно заворушилася. Єлисавета назвала Марію матір'ю свого Господа.
Саме ця зустріч стала важливою частиною церковної традиції. Вона показує, що ще до народження Івана його життя було пов'язане з місією Христа.
Що відомо про Захарію та Єлисавету
Батьки Івана Хрестителя також стали важливими постатями християнської традиції. Захарія був священником із роду Аарона. Єлисавета також походила зі священницького роду. Євангеліст Лука підкреслює їхню праведність і вірність Божому Закону.
Їхня історія стала прикладом подружжя, яке довго чекало на здійснення молитви. Особливо промовистим є те, що після народження сина Захарія знову заговорив. Родичі хотіли назвати хлопчика на честь батька, але Єлисавета наполягла, що його ім'я має бути Іван.
Коли Захарія написав на табличці: «Іван йому ім'я», до нього повернулася мова. Після цього він виголосив молитву, відому в християнській традиції як пісня Захарії.
У ній він пророчо говорить про майбутню місію свого сина — підготувати шлях Господній. Тому свято 23 вересня нагадує не лише про народження Івана Хрестителя в майбутньому, а й про довіру до Бога, молитву та надію, яка може здійснитися навіть тоді, коли людина вже перестала чекати.
Народні традиції 23 вересня
В українському народному календарі кінець вересня був часом переходу від літніх робіт до осіннього укладу життя. У цей період завершували збирання врожаю, сушили овочі та фрукти, перебирали зерно і готували запаси на зиму.
Оскільки свято пов'язане із зачаттям майбутньої дитини, в народній уяві особливе місце цього дня посідали родина, материнство та продовження роду.
Жінки могли молитися про здоров'я дітей, благополуччя родини та народження довгоочікуваної дитини. Особливо зверталися до святих у сім'ях, де подружжя довго не мало дітей.
Цікаво, що історія Захарії та Єлисавети добре відповідала давнім уявленням про силу молитви. Подружжя, яке багато років залишалося бездітним, зрештою отримало сина, якому судилося стати одним із найвідоміших пророків християнської традиції.
На початку осені господині також продовжували готувати продукти до зими. Яблука та груші сушили, овочі складали в льохи, перебирали картоплю, цибулю та часник.
У селах уже починали готуватися до холодів. Перевіряли дах, лагодили паркани, утеплювали господарські приміщення, заготовляли дрова.
Особливе значення мали запаси зерна. Після жнив його очищали та просушували, а потім складали в комори. Господарі стежили, щоб у зерні не було вологи, яка могла зіпсувати запаси взимку.
У цей час також починався сезон осінніх вечорниць. Коли польових робіт ставало менше, жінки та дівчата збиралися разом за прядінням, шиттям або вишиванням. За роботою співали, розмовляли та передавали молодшим родинні історії.
У деяких місцевостях саме восени особливу увагу приділяли сватанням. Літні польові роботи завершувалися, а молодь отримувала більше часу для спілкування. Тому вересень в українському селі був одним із періодів, коли могли домовлятися про майбутні шлюби.
Однак усі ці звичаї були частиною народного укладу життя, а не церковними правилами самого свята.
Народні прикмети про погоду 23 вересня
Наприкінці вересня люди уважно спостерігали за поведінкою птахів, деревами, ранковими туманами та температурою. За цими ознаками намагалися зрозуміти, якою буде друга половина осені та зима.
- Якщо 23 вересня день теплий і сонячний — осінь ще довго тішитиме гарною погодою.
- Якщо зранку густий туман — чекали потепління.
- Якщо листя на деревах швидко жовтіє — зима може прийти рано.
- Якщо журавлі вже відлетіли у вирій — очікували ранніх холодів.
- Якщо павутина довго літає в повітрі — осінь мала бути сухою та теплою.
- Якщо вранці багато роси — чекали ясної погоди.
- Якщо птахи збираються великими зграями — вірили, що незабаром похолодає.
Такі прикмети є частиною народної культури та давніх спостережень за природою, а не науковим прогнозом погоди.
Що не можна робити 23 вересня
У церковній традиції немає спеціальної заборони на прибирання, прання, приготування їжі чи іншу необхідну роботу цього дня.
У народі радили не сваритися, не ображати близьких, не насміхатися з чужих проблем та не бажати нікому зла. Особливо поганою прикметою вважалося сваритися з членами родини.
Також не рекомендували легковажно ставитися до сім'ї, дітей та подружніх стосунків. Вважалося, що день, пов'язаний із довгоочікуваним зачаттям Івана Хрестителя, варто провести в мирі та з добрими думками.
Не радили й відмовляти людині, яка просить про допомогу. Такі уявлення належать до народних вірувань, а не до церковних приписів ПЦУ.
Що треба зробити 23 вересня
Цього дня віряни можуть помолитися святому Івану Хрестителю, попросити про здоров'я дітей, сімейний мир, духовну силу та допомогу у складних життєвих обставинах. Особливо доречно помолитися за подружжя, яке мріє про народження дитини, а також за здоров'я матерів і дітей.
За можливості варто відвідати храм, поставити свічку та взяти участь у богослужінні. Доброю справою буде підтримати родину, яка переживає труднощі, допомогти літнім батькам або приділити більше уваги дітям.
У господарстві можна завершити необхідні осінні роботи, перевірити запаси та підготувати оселю до холодів.
Головний зміст цього дня — не в народних заборонах, а в історії Захарії та Єлисавети, які довгі роки чекали на дитину, і в майбутній місії Івана Хрестителя.
Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 22 вересня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.