У п’ятницю, 24 січня, ПЦУ вшановує преподобну Ксенію Римлянку — святу, яка добровільно відмовилася від багатства й слави заради духовної свободи.
"Апостроф" розповідає про духовний зміст цього дня, життя святої, а також народні традиції й прикмети цього дня.
Життя і духовний подвиг преподобної Ксенії
Ксенія жила у V столітті, при народженні отримала ім’я Євсевія, була єдиною дочкою знатного римського імператора. З малих літ дівчина вона була побожною і хотіла присвятити своє життя Богові. Батьки ж хотіли, щоб вона вийшла заміж, готувалися до пишного весілля. Щоб уникнути шлюбу, дівчина втекла з батьківського дому з двома відданими служницями.
Жінки кораблем прибули на малозаселений острів Коа. Там Євсевія і змінила своє ім’я на Ксенію, що означає «подорожня». Вона попросила інших, щоб не згадували її справжнє ім’я: «Прошу вас, задля Господа, сестри мої, бережімо таємницю нашу, не сповіщаймо нікому ж про батьківщину нашу і наміри, чому з дому вийшли і як називаємося, щоб за ім’ям моїм, як же називаюся, і за батьківщиною, звідки вийшли, шукаючи, не знайшли мене батьки мої… Якщо ж хтось спитає вас ім’я моє, скажіть, що називаюся Ксенія, що означає подорожня. Бо, як же бачите, подорожую, залишивши дім і батьків задля Бога. І відтепер ані ви не кличте мене Євсевією, але Ксенією, бо не маю тут місця для перебування, але подорожую в житті цьому з вами разом, про майбутнє турбуючись».
Ім’я Ксенія (від слова “ксенос”) із грецької означає чужинка, гостя, мандрівниця, іноземка, гостинна, гостинність.
Згодом з острова Коа вони поїхали до Миласі, де Ксенія купила невеликий будинок і переобладнала його на монастир. З часом до Ксенії почали долучатися й інші жінки, які хотіли провадити чернечий спосіб життя.
Коли життя Ксенії наближалося до завершення, вона попрощалася з сестрами і пішла до церкви, там довго молилася. У час упокоєння Ксенії над монастирем з’явився блискучий хрест в осяйному вінку, який супроводжував похоронну процесію аж до місця поховання праведної черниці. Біля могили Ксенії відбулося багато зцілень.
Народні традиції та прикмети 24 січня
Наші предки на Ксенії починали перевіряти запаси хліба — вважалося, що до нового врожаю їм знадобиться стільки ж хліба, скільки вони вже з’їли. Тож у народі часто називають це свято «Напівхлібниця» і «Напівзимниця».
Цього дня існувало просте ворожіння на хлібі, яке допомагало з’ясувати, чи буде підвищуватися ціна на нього. Селяни брали печений хліб і зважували його ввечері на вагах, а вранці повторювали процедуру:
- вага хліба зменшилася — ціна впаде;
- підвищилася — хліб подорожчає;
- вага не змінилася — ціна залишиться такою ж.
Колись існувало повір’я: той, хто на Ксенії першим сяде за стіл вечеряти — невдовзі помре. Тому на Ксенії не вечеряли або першими садили людей похилого віку.
У народі вважалося, що не можна у цей день зав’язувати вузли, щоб не накликати похорон. Перестилання ліжка у цей день – теж поганий знак: до хвороби, а стригти нігті на ногах – до судом.
Прикмети 24 січня
- Якщо цього дня сонячно, значить весна прийде рано.
- На Ксенію стоїть безвітряна погода, друга половина липня буде без дощів, а якщо вітер, треба чекати дощу.
- Кружляє завірюха — корму для худоби не вистачить.
- Якщо на світлому небі видно хмари, буде гарна погода.
- Заметіль — весна прийде пізно.
Що не можна робити
Не радили хвалитися достатком, знецінювати працю інших, марнувати їжу.
Що треба зробити
Подати милостиню, допомогти жінці чи дитині, подякувати за те, що маєш.
Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 22 січня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.
