28 вересня — яке сьогодні церковне свято, історія, традиції та прикмети

У понеділок, 28 вересня, Православна Церква України вшановує преподобного сповідника Харитона, святого В’ячеслава, князя Чеського, а також Собор преподобних отців Печерських, які спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Цього дня також згадують преподобного Антонія — засновника Печерської обителі, та блаженного священномученика Микиту Будку. 

"Апостроф" розповідає історії святих, яких Церква вшановує 28 вересня, а також про народні традиції, прикмети та те, чого не варто робити цього дня.

Історія та духовний подвиг преподобного Харитона Сповідника

Преподобний Харитон жив у IV столітті в місті Іконії, що в Малій Азії. Він був християнином і відзначався побожністю. На той час християни в Римській імперії ще зазнавали переслідувань. За церковним переказом, під час правління імператора Авреліана Харитона схопили та привели на суд.

Від нього вимагали зректися Христа й принести жертву язичницьким богам. Харитон відмовився. За свою віру він зазнав катувань і був ув’язнений. Згодом гоніння дещо послабилися, і Харитон отримав свободу. Він вирішив присвятити своє життя молитві та усамітненню.

Однак шлях подвижника не був спокійним. За переказом, дорогою до пустелі Харитона схопили розбійники. Вони зв’язали святого та залишили його в печері, але невдовзі самі загинули від зміїної отрути.

Харитон вийшов на волю та оселився неподалік Єрусалима. Навколо нього поступово почали збиратися учні. Так виникла Фаранська лавра — одна з найдавніших чернечих обителей у Палестині.

Пізніше Харитон заснував ще одну обитель — поблизу Єрихона. Він наставляв ченців, навчав їх молитви та суворого життя.

До кінця життя преподобний прагнув усамітнення. За переказом, він повернувся до першої обителі, де помер у молитві. Саме за твердість у вірі та пережиті переслідування його називають Сповідником.

Історія святого В’ячеслава, князя Чеського

Святий В’ячеслав жив у X столітті й був князем Чехії. Він народився близько 907 року в родині князя Вратислава та княгині Драгомири.

Важливу роль у вихованні В’ячеслава відіграла його бабуся — княгиня Людмила, яка була християнкою. Вона прищепила онукові любов до віри та освіти.

Після смерті батька В’ячеслав став правителем Чехії ще зовсім молодим. За церковним переданням, він дбав про поширення християнства, підтримував духовенство, будував храми та допомагав бідним, сиротам і вдовам.

В’ячеслав прагнув зміцнити християнську традицію у своїй державі. Його вважали освіченим правителем: за житійною традицією, він знав латинську та грецьку мови.

Проте політична боротьба навколо князівського престолу загострювалася. Молодший брат В’ячеслава Болеслав став його суперником.

У 935 році Болеслав запросив брата до Старої Болеслави на освячення храму. В’ячеслав не очікував зради й залишився там ще на день.

Наступного ранку, коли князь ішов до церкви на молитву, на нього напали змовники. В’ячеслава вбили біля храму.

Пізніше Болеслав, за переказом, розкаявся у скоєному. Тіло В’ячеслава перенесли до Праги та поховали в храмі святого Віта, який сам князь почав будувати.

Святий В’ячеслав став одним із головних покровителів Чехії, а його пам’ять шанують не лише там, а й в інших християнських традиціях.

Собор Печерських святих

28 вересня особливе місце в українському церковному календарі посідає Собор преподобних отців Печерських, які спочивають у Ближніх, або Антонієвих, печерах.

Це не пам’ять одного святого, а спільне вшанування десятків подвижників, які жили та подвизалися в Києво-Печерському монастирі в різні століття.

Серед них — преподобний Антоній, засновник Печерської обителі, Прохор Чудотворець, Аліпій Іконописець, Агапіт Лікар Безвідплатний, Нестор Літописець, Микола Святоша, Ілля Муромець та багато інших.

Їхні житія дуже різні. Одні присвятили себе молитві в усамітненні, інші служили братії, лікували хворих, писали ікони, працювали в монастирському господарстві або займалися літописанням.

Саме тому Печерські печери стали не просто місцем поховання. Вони зберегли пам’ять про ранню історію українського чернецтва.

За церковною традицією, заснування Печерського монастиря пов’язане з преподобним Антонієм. Він оселився в печері поблизу Києва, а згодом до нього почали приходити інші подвижники. Так поступово виникла монаша спільнота, яка стала основою майбутньої Києво-Печерської Лаври.

До Собору Ближніх печер входять понад сім десятків канонізованих Церквою святих. Не всі їхні імена та біографічні подробиці збереглися до наших днів, але саме спільна пам’ять дозволяє вшанувати весь сонм печерських подвижників.

Блаженний священномученик Микита Будка

Особливе місце серед пам’ятей 28 вересня займає блаженний священномученик Микита Будка — український церковний діяч XX століття.

Микита Будка народився 1877 року в селі Добромірка на Тернопільщині. Навчався у Львівській духовній семінарії, а після священничих свячень працював із українськими громадами.

У 1912 році Микита Будка став першим українським католицьким єпископом у Канаді. Там він організовував церковне життя українських переселенців, відвідував громади та опікувався розвитком українських парафій.

Після повернення в Україну він продовжував церковне служіння. Радянська влада переслідувала єпископа за релігійну діяльність. Його заарештували, під час слідства він зазнав катувань, а згодом був засуджений до восьми років ув’язнення.

Микиту Будку відправили до Каралагу — табору поблизу Караганди в Казахстані. Там він виконував важку фізичну роботу.

Єпископ помер у таборі 1949 року. Пізніше Католицька Церква визнала його мучеником за віру, а у 2001 році Папа Іван Павло II проголосив Микиту Будку блаженним.

Його історія належить уже до зовсім іншої епохи, але перегукується з історією Харитона: обидва зазнали переслідувань через релігійні переконання й не відмовилися від свого служіння.

Народні традиції 28 вересня

Наприкінці вересня селяни вже завершували більшість польових робіт і поступово переходили до підготовки господарства до зими. Збирали пізні овочі, перебирали картоплю, сушили гриби, яблука та груші. Частину врожаю закладали в льохи, а зерно переносили до комор.

Потрібно було також подбати про худобу та господарські приміщення. Перевіряли дах, утеплювали хліви, ремонтували паркани, заготовляли дрова.

Довгі осінні вечори ставали часом домашньої роботи. Жінки пряли, шили та вишивали, а чоловіки займалися реманентом і підготовкою господарського приладдя до зими.

Із цим періодом пов’язували й завершення пасічного сезону. Бджіл уже майже не турбували, а вулики готували до зимівлі. Ці звичаї були частиною традиційного сільського укладу, а не спеціальними церковними обрядами 28 вересня.

Народні прикмети про погоду 28 вересня

Наприкінці вересня люди особливо уважно спостерігали за погодою, поведінкою птахів і станом дерев. За цими ознаками намагалися передбачити, якою буде осінь та зима.

• Якщо 28 вересня сонячно й тепло — чекали ще кількох погожих днів.
• Якщо вранці лежить іній — вірили, що холод уже близько.
• Якщо листя швидко опадає — осінь може бути короткою.
• Якщо журавлі вже відлетіли — очікували ранньої зими.
• Якщо павутиння літає над травою — сподівалися на теплу та суху осінь.
• Якщо день похмурий і дощовий — чекали затяжної сирої погоди.
• Якщо дерева ще довго залишаються зеленими — вважали, що справжні холоди прийдуть нескоро.

Такі прикмети є частиною народних спостережень за природою і не є науковим прогнозом погоди.

Що не можна робити 28 вересня

Церква не встановлює спеціальної заборони на прибирання, прання, приготування їжі чи іншу необхідну домашню роботу цього дня.

Оскільки 28 вересня припадає на понеділок і не є окремим загальним днем посту, немає підстав відмовлятися від звичайних справ через забобони. У календарі на цю дату посту не зазначено.

У народі радили цього дня не сваритися, не обманювати, не лихословити та не бажати зла іншим. Особливо недоречними вважалися конфлікти з рідними.

Не варто також приписувати церковному святу численні побутові заборони. Народні повір’я можуть відрізнятися залежно від регіону й не є правилами ПЦУ.

Що треба зробити 28 вересня

Цього дня можна відвідати храм і помолитися преподобному Харитону Сповіднику, святому князю В’ячеславу та всім Печерським святим.

Добре згадати в молитві людей, які залишалися вірними своїм переконанням у складні часи. Історії Харитона, В’ячеслава та Микити Будки по-своєму розповідають про випробування, які доводилося переживати християнам у різні епохи.

Можна також помолитися за рідних, допомогти літній людині, підтримати того, хто переживає складний період, або просто приділити більше уваги близьким.

У господарстві варто завершувати сезонні роботи, які вже не можна відкладати: зібрати врожай, підготувати запаси, подбати про тварин і підготувати оселю до холодів.

Раніше "Апостроф" розповів, яке церковне свято відзначали 25 вересня і які традиції та прикмети пов'язані з цим днем.