Івангород - мальовниче українське село на Чернігівщині, яке могло стати ще однією точкою зникнення на карті. Однак воно отримало свій шанс на відродження завдяки людям, які взяли відповідальність не лише за власну справу, а й за територію, громаду, пам’ять і майбутнє. А починалося все з бабусиного паю і кількох гектарів картоплі, щоб за роки праці вирости в масштабний бізнес, який став основою життя села. Нові робочі місця, підтримка школи, садочка, спорту, новий храм, транспортне сполучення, мисливське господарство та допомога людям під час війни - це все реальна історія про відродження села.
Як Івангород зміг стати осередком збереження пам’яті завдяки відповідальності людей, що там працюють, розповіли журналісти телеканалу "Апостроф TV".
Колись на цьому місці було село, яке було схоже на тисячі інших - занедбані будівлі, яким бракувало рук і грошей, покинуті хати і руїни старовинного храму, що ще пам’ятав колишню славу села і стежки, якими, можливо, колись ходив Тарас Шевченко. Все змінилося, коли господарювати на його землю прийшли вихідці з Івангорода - люди, для яких ця земля рідна і якою ходили їхні предки з діда-прадіда.
"Відновлення нашого села, хутора Івангород колись розпочалося з відновлення озера, яка має назву Кругле. Тут ще дід мій полював на качок, тож найперше що ми зробили, коли створювали мисливське господарство — почистили озеро", - розповів Михайло Рева, засновник компанії "Гарант Енерго".
.png)
Сьогодні село і його мешканці переживає своє справжнє відродження - Івангород розвивається, розширюється і будує плани на майбутнє.
"Село наше живе, створюються нові робочі місця, працюють наші люди, ростять дітей. Сільськогосподарське підприємство організували вихідці з нашого села - люди, які тут жили і нікуди звідки не збираються виїжджати. А якщо розвивається сільгосппідприємство, розвивається і наша громада", - розповів староста Івангорода Олександр Лікаренко.
"Ідеологія нашого бізнесу не просто меркантильна, ми прагнемо щоб українське село розвивалося, бо наша Чернігівщина зараз по темпах зникнення сіл з карти України, на жаль, на першому місці. Тож ми у своїй діяльності намагаємося зробити все для того, щоб цей процес якщо не зупинити, то хоча сповільнити", - додає підприємець-аграрій Андрій Рева.
.png)
Івангород сьогодні - це приклад того, яким може стати звичайне українське село, коли його доля небайдужа людям, що вміють і хочуть господарювати. Адже, окрім нових робочих місць та розбудови, воно переживає свій культурний Ренесанс.
"300 років тому в Івангороді було три величезних православних храми, один з них, в центрі села - Храм Святого Духа. За часів радянської влади майже весь він був зруйнований. Я пам'ятаю лише двометровий фундамент, тож моєю мрією було відновити його. 10 років тому ми почали його відбудували, буквально по цеглині - і ось зараз ми маємо в Івангороді свій храм з унікальними розписами", - не приховує своєї гордості Михайло Рева.
.png)
А ще в Івангороді є свій футбольний клуб "Чайка", до якого входять три команди - крім дорослого складу ще є "Чаєнята" і "Чаєнятка", бо допомога школі, дитсадку, медпункту, створення умов для дозвілля дітей та молоді для меценатів в пріоритеті. А для місцевих мешканців - це показник того, що про них турбуються по-справжньому.
"В нас не так, як у великому холдингу - наше керівництво щодня з нами, в усіх процесах. Нам на цій землі ще багато років жити і працювати, ми не "вбиваємо" її "хімією" заради урожаїв - ми думаємо про те, що буде з цією землею через 10 років", - додає головний агроном господарства Сергій Кузьменко.
За сприяння меценатів в Івангороді організоване автобусне сполучення з центром громади Ічнею та залізничною станцією неподалік, що стало значною допомогою для жителів села.
"В нас не хлопці, а золото! Ми дуже вдячні їм - і Михайлу, і Андрію. Ось дорогу хто зробив? Це ж теж Рева зробив", - розповідає мешканка села Лідія Андріївна.
Пережили івангородці і важку сторінку в своїй історії - вторгнення російських окупаційних військ, які "заблудилися" саме на їхніх полях. Це був час, який важко згадувати - окупація, ізоляція, руйнування, проблеми з продуктами, обстріли підприємства й небезпека для мешканців. З перших днів вторгнення до лав територіальної оборони стали і підприємці Реви.
"В нас же спочатку не було нічого - ні зброї, ні бронежилетів. Ми все шукали, купляли, привозили, одягали хлопців. А потім ми повністю взяли на себе відповідальність по одній з бригад, про що розповімо колись пізніше. Бо благодійність, як кажуть, перестає бути благодійністю, коли про неї говорять", - так небагатослівно розповідає Михайло Рева про постійну багаторічну допомогу військовим, їхнім родинам і мешканцям села. За його словами - чітке усвідомлення, що справжня відповідальність проявляється саме тоді, коли важко.
Ще одна "родзинка" Івангорода - унікальне мисливське господарство, де все організовано на принципах величезної любові і поваги людини до природи.
"Ми вирощуємо куріпок, зайців-біляків, фазанів, оленів найкращого генофонду, вирощуємо диких качок, гусей, потім відпускаємо їх у дику природу і вони знову до нас повертаються. Це дотація, це просто чистий фанатизм у збереженні природи, але для нас це стиль нашого життя", - каже Михайло.
.png)
…Ось так своїм прикладом Івангород, його жителі і його меценати Михайло та Андрій Реви показують всій Україні, що відродження села не відбувається саме собою. Його не можна зробити лише постановами, гаслами чи красивими презентаціями.
Його роблять конкретні люди — ті, хто працює на землі, відновлює храм, підтримує школу, ремонтує дорогу, допомагає під час війни, створює робочі місця і думає не тільки про прибуток, а й про те, що залишиться після них і як зробити Україною сильнішою, міцнішою і багатшою.
"У сільському господарстві нам треба рухатися в бік переробки продукції, щоб не просто в нас купувати сировину. Як сировинний придаток Україна не матиме ваги на міжнародній арені, ми самі маємо ставати переробниками і розширювати виробничі ланцюги. В планах у нас - будівництво тваринницького комплексу, поглиблення переробки і збільшення кількості продукції на тій самій площі", - ділиться планами підприємства Андрій Рева.
Івангород - просто невелике село на карті України, яке вже пережило і розквіт, і занепад, його люди вписали в історію сторінки слави, пережили біль і втрати. Але живуть і працюють тут неймовірні люди, які своїм прикладом щодня доводять: всі проблеми і негаразди обов'язково минуть, бо є своя рідна українська земля, є історія, культура і коріння, яке не вирвати нікому і ніколи.
