Спецслужби не підглядають у шпарину та не чекають, поки хтось помилиться. Замість цього вони моделюють і створюють ситуації, що дозволяють виявляти потенційних порушників або виконавців на ранніх стадіях. Найвищий рівень професіоналізму полягає в тому, щоб ніхто не запідозрив, що процес суспільної активності ініційований спецслужбами. Російські соціальні мережі, які заборонено в Україні, якраз і є ідеальним інструментом для створення провокацій і громадської активності, як в зоні АТО, так і в будь-якому місці України. Чому, використовуючи російські програмні продукти, Україна добровільно передає країні-агресору всю важливу інформацію та дозволяє спецслужбам РФ керувати 13 млн своїх громадян, в інтерв'ю "Апострофу" розповів військовий експерт ОЛЕКСІЙ АРЕСТОВИЧ.
Всі думають, що спецслужби підглядають в замкову щілину. Особливо, коли це стосується російських соціальних мереж "ВКонтакте" і "Одноклассники", а також антивірусів і бухгалтерських програм 1С. Якби вони так робили, то не працювали б успішно. Та й держави не було б. Тому вони проводять активні заходи - сценарне планування.
Тепер дивіться, як це робиться: створюються 8 патріотичних організацій, їх зіштовхують лобами, а люди, "співаючи патріотичні пісні", з'ясовують між собою стосунки. Закручується ціле життя. Це життя моніториться, прораховується, направляється певним чином, так, що ніхто не знає, якщо нормально працювати, хто і як це зробив. Таке враження, що все сталося само собою.
Тепер уявіть собі, це реальна історія, я спілкувався з добровольцем, який третій рік воює в зоні АТО. І вони виступають за повернення "ВКонтакте": держава не має права брутально забороняти соцмережі. Я кажу: "А які ваші аргументи, хлопці?"
Вони відповідають: "Розумієш, ми ще під час Майдану знайшли пару патріотичних пабліків, вступили туди і там дуже сильно координувалися. Ось третій рік в АТО, листуємося там теж. У нас є секретна група, куди ніхто не може проникнути".
Це рівень підліткового розуміння. Ось тому середній психологічний вік українця - 11 років. До Майдану був 8 років.
Тепер ставимо себе на місце російських спецслужб. 13 мільйонів користувачів соціальних мереж в Україні - це 13 мільйонів теплих солодких лохів, яких сам Бог велить обдурити. Якщо західні спецслужби захочуть щось таке зробити, то у них є парламентський контроль, контроль з боку інших спецслужб, контроль з боку уряду, незалежного суду і так далі.
Росія - величезна централізована держава, яка здійснює свої заходи за єдиним планом. Роль ФСБ в Росії видно з наступних цифр: Центральний апарат ФСБ - 110 тисяч осіб (це тільки Центральний апарат), тоді як весь радянський КДБ в 1985 році був 85 тисяч чоловік.
В Росії для того, щоб отримати доступ до соціальних мереж, всього цього програмного трешу, не потрібне рішення суду. У них районний опер може відкрити і прочитати все, що завгодно. І тепер уявіть, що для них мета - Україна, сакральна земля, і вони концентрують на нас всі ресурси.
Якщо районному оперу СБУ потрібно створити патріотичну організацію, він буде канючити у знайомих бізнесменів, бандитів, виписувати кілограми паперу, щоб йому дали 20 тисяч гривень на її організацію і просити приміщення якесь, то в Росії все є. Це держава, яка має мільярди доларів від продажу газу та нафти. І всі ці зусилля спрямовуються на те, щоб з'їсти Україну.
У 2004 році було прийняте рішення про поглинання України, це 10-річна підготовка і концентрація всіх зусиль: "Останкіно", програми і так далі. Якщо якийсь Павло Дуров, чесний хлопець, намагається не дати програмні коди і доступ до "ВКонтакте", то йому починають пояснювати: "Ось, бачиш, багато фотографій. Впізнаєш цих людей? Це все твої родичі. Дивись, у тебе є двоюрідна сестра блондинка, вона ходить одна темними вулицями - всяке ж може статися з дівчиною. А тут у тебе є троюрідний брат, він хоче вступити до університету, він не вступить до університету, зрозумій це просто. А ще у тебе є бабуся в Омську, живе одна, старенька не вміє поводитися з газовою плитою, може одного разу отруїтися газом, розумієш? Так що з програмними кодами? Будемо наполягати або зараз швидко домовимося?"
Повне інтерв'ю Олексія Арестовича читайте на "Апострофі" у найближчі дні.
