Ухвалення Верховною Радою закону щодо Донбасу, в якому Росія офіційно названа агресором, викличе в РФ лише реакцію на словах. При цьому навряд чи варто чекати різких рухів з боку Володимира Путіна. Таку думку висловив "Апострофу" російський журналіст і публіцист Леонід Радзіховський.
Природно, буде обурена заява МЗС Росії тощо. Буде крик по телевізору - кричати будуть ще голосніше. Але це все речі очевидні і абсолютно безглузді.
А які конкретно кроки може Росія зробити у відповідь, мені не зовсім зрозуміло. Адже до сьогоднішнього дня немає розриву дипломатичних відносин з Україною та денонсації Договору про дружбу між Україною і РФ.
Я не бачу, відверто кажучи, асиметричних дій Росії. Звичайно ж, будуть істерики і крики по телевізору, що Україна - сама агресор. Але це всього лише крик.
У відповідь Держдума РФ може ухвалити рішення, що Україна - це "бандерівська держава нацистів, націоналістів і фашистів". Таку резолюцію може ухвалити російський так званий парламент, але при цьому вони теж не будуть рвати дипломатичні відносини і договір про "чарівну дружбу", котра вже не має меж. Адже з 2014 року наша "дружба" стала безмежною.
Так ось, Договір про дружбу не рвуть, дипломатичні відносини зберігають і при цьому матом криють один одного. Такі особливі "братні" відносини, така особлива "сім'я" народів.
А резолюцію Держдуми РФ про який-небудь антиросійський режимі в Україні можна назвати в певному сенсі асиметричним рішенням. Мовляв, "ви нас агресором називаєте, а ми вас назвемо козлами - сам козел і за козла відповіси". Тобто кричати і прийняти якесь асиметричне рішення - це вони можуть. Але ні та, ні інша сторони не хочуть брати на себе відповідальність за абсолютно неминуче в такій ситуації рішення про розрив дипломатичних відносин.
Адже, наскільки мені відомо, Україна, оголосивши Росію агресором, не денонсує Договір про дружбу і дипвідносини не розриває. І це, звичайно, фантастичне рішення, оскільки українські депутати називають Росію агресором, зберігаючи з цією країною дипломатичні відносини.
Але я не думаю, що Росія сама піде на розрив дипломатичних відносин з Україною і денонсацію Договору про дружбу. Причина така - перед виборами Путін не зацікавлений в новому витку загострення й істериках. Раніше такі штуки працювали на консолідацію виборця і піднімали його рейтинг, оскільки йому це було дуже вигідно. Але зараз, як мені здається, населення Росії дуже втомилося від цієї нескінченної конфронтації - і не лише з Україною, а також зі США, Євросоюзом, втомилося від зовнішніх авантюр, напруги тощо. І тому зараз йти на новий виток скандалу безглуздо, тому що це б викликало відповідну реакцію в Європі, додаткові санкції з боку США. Загалом - ціла історія. Можливо, це викликало б якусь додаткову військову реакцію на Донбасі - невеликі перестрілки тощо.
Я не думаю, що сьогодні Путін вирішить, що це йому вигідно напередодні голосування. Звичайно, для якоїсь частини виборців це буде включенням безумовного рефлексу. Мовляв, об'єднаємося, згуртуємося, наших б'ють, лізуть, зітремо в порошок тощо. Але в іншої - досить значної - частини виборців це викличе загальне роздратування. Звичайно, роздратування і з приводу України, але ж вони за неї не голосують, тому це значення не має. Але й роздратування з приводу Путіна, що без кінця є якісь скандали, авантюри. Наприклад, порвали дипломатичні відносини з Україною - а навіщо ми це зробили? Розірвали Договір про дружбу - а для чого це?
Хоча для Росії це було б абсолютно безболісно, тому що це не означає автоматичної висилки майже двох мільйонів українців, які працюють в РФ, які приносять велику користь російській економіці. Їх не обов'язково висилати, бо після розриву дипвідносин якась інша держава, наприклад Білорусь або якась Швейцарія, може взяти на себе їх юридичні проблеми. Вони будуть вирішувати їх через посольство якоїсь іншої країни.
Можливий і, наскільки я розумію, інший варіант. Дипломатичні відносини розриваються, посольства, припустімо, закриваються, але залишається ще консульство. І через українське консульство проблеми людей практично вирішуються. Тобто тут можливі різні варіанти.
Але я ще раз повторюю, що розрив дипвідносин не означає висилки людей. А це було б для Росії вкрай неприємним економічно, а для України - ще в 10 разів неприємніше. Тому що якщо в Україну повернеться два мільйони розлючених людей, у яких немає роботи і яким незрозуміло куди діватися, то це, звичайно, дуже загострило б ситуацію. І незрозуміло, на кого вони будуть розлючені - на Росію, яка їх вислала, або на український уряд, якщо той прийме таке рішення.
