Вранці 4 серпня всю країну поставив на вуха чоловік з гранатою в будівлі Кабінету міністрів України. Як пізніше з'ясувалося, двічі контужений ветеран АТО висмикнув чеку і погрожував підірвати будівлю. Чоловіка умовив здатися його товариш. Як захиститися від повторення подібних інцидентів, що не так із роботою охорони в державних структурах, та яку роль у таких ситуаціях відіграють перемовники - в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV розповів генерал майор юстиції, експерт із питань державної безпеки ВАСИЛЬ ВОВК.
— До будівлі Кабміну увірвався чоловік з гранатою. На вашу думку, чи можемо ми захиститися від таких інцидентів? Що трапилося взагалі?
— На жаль, такі ситуації в нас будуть траплятися ще, оскільки існують на те об’єктивні причини. По-перше, неконтрольований обіг зброї, боєприпасів, вибухівки в Україні. Десятки років говоримо про ухвалення закону про обіг зброї та відповідних вибухових речовин, але віз і нині там. Тому таких випадків у нас багато, а буде ще більше.
По-друге, учасник АТО, боєць на передовій — чи все ми правильно робимо в соціальному захисті тих людей, які ризикували життям, проливали кров і піт на сході України? Звичайно, ні. Це ще один сигнал, що потрібно виправляти ситуацію в цьому напрямі.
Ще одне питання: а що бачать бійці, які приходять із фронту, тут у Києві, у великих містах, де мир та спокій? А вони споглядають, що минула злочинна влада знову повернулася, продовжує красти. Нова "зелена" влада вчиться в них і краде. Усі збагачуються, молоденькі міністри побули рік-два на посадах, купили собі яхти та катаються. Що може боєць з АТО? А він навіть роботу не може знайти простого слюсаря, фрезерувальника чи токаря. Я умовно кажу. От у чому наша біда. Я кілька причин вам назвав, їх можна розширювати, десь конкретизувати, але, я думаю, вони зрозумілі.
— Ми можемо сказати, що в чомусь охоронці недопрацювали? Це ж ситуація, до якої вони потенційно мають бути готовими. Людина якось специфічно себе поводить у таких ситуаціях. Чи охоронці взагалі не винні?
— У нас і в правоохоронній системі, і в силовому блоці, в охоронному — той же випадок із працівником УДО, який проломив череп хлопцю — підбір кадрів на найнижчому рівні. Його немає. За когось попросили, за когось поклопотали - й усе. Жодних спеціальних перевірок також немає.
На сьогодні ми маємо охорону, яка не може претендувати на високу професійність. Ще одна причина — високопрофесійні охоронці працюють у командах олігархів, де вони отримують гідну зарплатню, мають соціальний пакет, якого не мають наші охоронці. Але не на виправдання їм, а для об’єктивності ситуації я хочу запитати вас: ви заходили із шостого під’їзду в Кабмін, з інших під’їздів на вулиці Грушевського? Там складно розібратися, хто адекватний, а хто ні. Хто в захисній формі — захисник вітчизни, а хто — просто шахрай, який переодягнувся у форму. І найменше, що він може, — це вимагати якісь кошти.
— Я заходив зі специфічною апаратурою, з мікрофоном на інтерв’ю. Я думаю, до мене було трохи менше уваги, ніж до звичайних людей.
— Бачите, якщо хтось візьме до рук мікрофон, сумку з вашою амуніцією, оператора, звукорежисера, то під таким виглядом ви можете пройти дуже далеко. До кабінету прем’єр-міністра.
— У нас скоро День Незалежності, будуть масштабні заходи. На вашу думку, нам варто очікувати таких подій чи, можливо, навіть чогось гіршого?
— На мою думку, і вона підтверджується тією інформацією, яка мені відома від колег, від працівників Національної поліції, підготовка до заходів, пов’язаних із 30-ю річницею, іде дуже серйозним чином. Працює відповідний департамент СБУ, там є професійні люди, які знають, як це робити. Я впевнений, хоча не можу давати стовідсоткову гарантію, що великих небезпек для людей, які вийдуть святкувати 30-ту річницю Незалежності, на сьогодні не існує. Можемо не переживати. Ми маємо готувати свято людям на позитиві.
— Перемовник за 10 хвилин умовив людину не робити страшного. На вашу думку, наскільки це складна робота? Скільки в нас у країні справжніх професіоналів, і що треба робити, щоби їх стало більше?
— Нам не потрібно багато перемовників. Нам потрібно з десяток осіб професійно підготовлених, які вміють це робити. Знаєте, не применшуючи заслугу сьогоднішнього перемовника, який працював у Кабінеті міністрів, я маю сказати, що кожна ситуація різна. Враховуючи те, що все сталося дуже швидко, мабуть, особа просто розраховувала на привернення уваги з метою якимось чином — яким, ми побачимо в подальшому — використати цю увагу. Він же вибачився перед поліцією, вважайте, перед українським народом. Це була акція не залякування, хоча це небезпечна акція, а більш медійна акція привернення до себе уваги.
Пам’ятаєте, у Луцьку, коли був захоплений автобус невідомою особою, перемовником став президент України, який добре впорався. У тих були свої цілі й завдання — привернути увагу президента України, перед ним засвітитися. Тому у кожній конкретній ситуації своя історія. Але я віддаю належне сьогоднішньому офіцеру, який вів перемовини. Дай йому Боже у подальшому не використовувати свої здібності, але залишатися на професійному рівні.
— Можливо, нам їх знадобиться трохи більше? Ми розуміємо, що це випадок у Кабміні, у центрі Києва, тут перемовник десь поруч. А якщо завтра десь в Одеській чи Черкаській області якийсь ветеран прийде до сільради й запитає, де моя земля, де мої пайки, наприклад? Що йому заважає з гранатою чи із сокирою туди зайти та теж комусь погрожувати? Можливо, на місцях теж потрібна людина, яка зможе вмовити його не робити жахливих речей?
— В забитих селах дуже складно навіть п’яти професійним перемовникам умовити того, хто образився. Нещодавній випадок у Херсонській області, якщо не помиляюся, коли рейдерів просто знесли разом із будівлями, де вони ховалися - там перемовники не допоможуть. Вибачте, і перемовників знесуть.
Тут більш інтелігентна публіка, якщо можна так сказати. І тут у перемовників є поле для роботи. У ситуаціях, де люди вже всіх заходів вжили та не бачать допомоги від влади, а перемовник завжди виступає від влади, там немає необхідності його використовувати. Потрібно думати над тим, як цього не допустити. Це те, що називається превентивною діяльністю.
