Так звані "армійські корпуси", створені бойовиками в ОРДЛО, виявилися не готовими до відкритого вторгнення РФ в Україну. Бойовики з "ДНР" та "ЛНР" у змові з російським генералітетом привласнили істотну частину російських грошей, виділених на потреби "народної міліції". Щоб приховати наслідки розкрадань та власної некомпетентності, в "республіках" за тиждень до відкритого вторгнення РФ було оголошено "загальну мобілізацію". Окупаційне командування використовує "мобілізованих" як гарматне м'ясо. Рівень втрат сягає 80%. Як наслідок жителі ОРДЛО змушені ховатися від "призову" , а у разі попадання на фронт - шукати можливості для здачі до рук ЗСУ. Подробиці читайте у матеріалі "Апострофа".
"Мобілізаційна" істерія
Окуповані райони Донбасу живуть у режимі "справжньої війни", починаючи з 17 лютого, коли по всій лінії зіткнення бойовики за наказом російського командування відкрили артилерійський вогонь ЗСУ. Потім розпочалася показна "евакуація" жінок, дітей на територію РФ, а з 19 лютого - "загальна мобілізація" чоловічого контингенту.
Усіх чоловіків, які "офіційно" числилися в штаті підприємств (шахти, комунальна сфера, школи, ПТУ тощо), молодше 55 років примусово викликали до "військкоматів", де погрожували кримінальними справами та "підвалом" у разі відмови вирушати на фронт.
"Новобранцям" перед відправкою в зону бойових дій у кращому разі видавали форму та взуття відповідного розміру, а також стрілецьку зброю. Засоби захисту, каски та бронежилети не видавалися. Збори проходили в авральному режимі без будь-якої попередньої підготовки.
Настільки безглузде витрачання "людського ресурсу" зумовлене тотальним бардаком, який твориться в "республіках", а також банальною корупцією, в якій опинилися замішана верхівка бойовиків та російський генералітет.
"Безмежна "мобілізація" у так званих "ДНР" і "ЛНР" стала результатом змови місцевих "еліт" та російського командування. Вони вісім років брали у Москви гроші на формування "армійських корпусів", але коли настала "година Ч", з'ясувалося, що реальна картина готовності суттєво відрізняється від того, що вони писали у своїх звітах. Щоб приховувати наслідки недоробок та крадіжки, почали всіх чоловіків тягнути на війну", - зазначив у розмові з "Апострофом" правозахисник, голова Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павло Лисянський.
Як повідомляли мешканці окупованих Донецька, Макіївки та Луганська, після оголошення "мобілізації" вулиці практично спорожніли. Чоловіків, які "офіційно" ніде не значилися, почали зупиняти на вулицях під приводом перевірки документів, потім відбирали паспорти, розсаджували по автобусах та вантажних машинах, вивозячи на пункти збору.
Як наслідок, мужики перестали виходити з будинків, а серед роботодавців різко підвищився попит на працездатних чоловіків у віці 55-60 років. На окупованих територіях просто нема кому виконувати "чоловічу роботу": немає водіїв, вантажників, майстрів різного профілю.
Молоді чоловіки ухиляються від "призову", у тому числі через скоєння дрібних злочинів. Правозахисникам відомі факти, коли жителі "ЛДНР" спеціально вчиняли незграбні крадіжки в магазинах, щоб їх затримала "поліція" та завела "кримінальну справу".
"Наших співгромадян з ОРДЛО російське командування використовує просто як гарматне м'ясо, зовсім не зважаючи на втрати. Їх спеціально кидають уперед, щоб ЗСУ "засвітили" свої вогневі точки і далі окупанти намагаються бити вже по ним. Подальша доля "мобілізованих" громадян росіян не цікавить", - пояснив мотиви "уклоністів" Павло Лисянський.
Полон означає порятунок
Тим, кому "пощастило" опинитися в лавах окупаційної армії, доводиться всіляко ухилятися від участі у боях. Серед цієї публіки великим везінням вважається здача до рук українських військових та силовиків, оскільки перспектива опинитися на допиті у вітчизняних правоохоронців їх лякає менше, ніж накази російського командування.
Бачачи, як бойовики "загребають" на війну навіть студентів та інвалідів, які ніби звільнені від "призову", жителі ОРДЛО розуміють, що рівень втрат на фронті суттєво перевищує формальні звіти "влади".
"Нам не до політики, ми робітники... Нас призвали практично 100% чоловічого населення. Знаєте, як "ДНР" зараз обзивають? "ЖНР" ("Жіноча народна республіка" - "Апостроф"), бо там чоловіків майже не залишилося", - заявив співробітникам СБУ затриманий житель ОРДЛО Едуард Зуєв.
За його словами, рашистське керівництво не особливо дбає про забезпечення "мобілізованих" і якість їх командування так званої "народної міліції".
"Нас кинули у Стеблянці без зв'язку, без нічого. Командування у нас, я не сказав би, що було дуже коректне. Сам командир батальйону практично постійно був у нетверезому стані", - повідомив затриманий.
Окупаційна "мобілізація" показала не лише небажання громадян воювати за сумнівні інтереси бойовиків, а й повний провал так званого державного будівництва в ОРДЛО. Вісім років тамтешнє підневільне населення жило імітацією лояльності щодо "республік" та кремлівських кураторів. Відкрита війна Кремля проти України все розставила на свої місця.
"Факти крадіжки російських грошей, безперечно, мали місце, але не можна сказати, що "влада" ОРДЛО взагалі ніяк не готувалась. Ми бачили, скільки разів вони за ці вісім років проводили навчання та збори "резервістів", намагаючись лякати Київ. В ОРДЛО проводилися "Переписи населення", в тому числі, для оцінки мобілізаційного потенціалу. "Військовозобов'язані" були приписані до частин. Підготовка до війни не була для них секретом. Просто, коли почалися реальні бойові дії, вони поховалися по кущах, намагаючись уникнути "мобілізації", – каже "Апострофу" військовий експерт Олег Жданов.
Втомилися рити могили
За даними української розвідки, втрати серед "мобілізованих" мешканців ОРДЛО сягають 70-80%. Російські командири часто кидають полеглих на полі бою, але незважаючи на це території "республік" покрилися могилами та новими цвинтарями. За даними правозахисних організацій, главарі "республік" заборонили ховати загиблих у місцях загальних поховань. Натомість "влада" виділила ділянки для окремих цвинтарів.
"В Антрациті, Лутугинському районі, Ровеньках та поблизу Єнакієвого виділили земельні ділянки для поховання осіб, які були вбиті під час збройної агресії РФ проти України. Тіла вбитих мешканців ОРДЛО, які були примусово мобілізовані, заборонено ховати на загальних кладовищах", - говориться у повідомленні Східної правозахисної групи.
Окупанти пішли на такий крок, щоби не створювати ажіотаж серед населення. Особливо у весняні поминальні дні, коли люди масово відвідують могили покійних родичів.
Якщо за російських солдатів окупанти хоч якось змушені звітувати та виплатити компенсації у разі загибелі, то до "мобілізованих" з ОРДЛО ставлення зовсім інше. Формально "влада" так званих "ДНР" і "ЛНР" обіцяє виплачувати гроші у разі поранення або загибелі, але на практиці родичі виплат не отримують, навіть якщо у загиблого був російський "паспорт". Якщо немає тіла, то місцеві "адміністрації" вважають зниклими безвісти.
Днями у так званій "ЛНР" стався "жіночий бунт" . Дружини та родички "мобілізованих" вийшли з претензіями до місцевих ватажків. За словами жінок, російське командування, відступаючи, кинуло їх чоловіків під Харковом. Вцілілі "мобілізовані" намагалися пробратися на територію РФ, але окупанти їх не пустили, погрожуючи розстрілом за "дезертирство". Спроба донести інформацію до керівництва "республік" успіху не мала.
"Так званих "мобілізованих" громадян України з окупованих територій використовують як гарматне м'ясо не тільки тому, що російському командуванню на них начхати. Думаю, багато хто читав або хоча б чув про відому публікацію на "РІА Новини", що закликає до геноциду нашого народу" . Йдеться про політичну установку, згідно з якою, чим більше українців загине, тим краще для кремлівських інтересів. Кремлю не важливо, про яких саме громадян України йдеться – мешканців на вільній чи окупованій території", - резюмував Олег Жданов.
