Згідно з Конституцією та чинним "електоральним графіком", наступні вибори до Верховної Ради мають відбутися 29 жовтня поточного року, а президентські – навесні 2024-го. Поки діє військовий стан, жодних виборів, референдумів та інших волевиявлень не буде, але на Банковій всерйоз розглядають питання запуску електорального процесу наприкінці поточного року або на початку наступного, коли мають відбутися вибори президента. До такого розвитку подій готується не лише влада, а й їх основні конкуренти, включаючи екс-президента Петра Порошенка та колишнього прем'єра Юлію Тимошенко. Чому Офіс президента задумався про вибори і як поводяться основні конкуренти влади, читайте в матеріалі "Апострофа".
Штаби "заворушилися"
Військовий стан, який продовжує діяти в Україні з моменту нападу РФ 24 лютого 2022 року, передбачає відтермінування будь-яких виборів у країні. Власне, про це днями в інтерв'ю The Washington Post сказав президент України Володимир Зеленський, зазначивши, що зараз парламентські вибори, які, нагадаємо, мають відбутися у жовтні 2023 року, не перебувають на порядку денному.
"Якщо військового стану не буде, то будуть (парламентські вибори – "Апостроф"). За Конституцією України, після закінчення військового стану, наскільки я пам'ятаю, за 90 днів проводяться вибори", – зазначив президент.
Тим не менш, сигнали про підготовку основних гравців до початку електоральної кампанії надходять "Апострофу" з кількох джерел. Насамперед, з Офісу президента, де націлені не відкладати парламентську та президентську кампанію у довгу скриньку. За нашими джерелами, на Банковій розглядають можливість проведення виборів або наприкінці цього року, або на початку наступного.
Помітно пожвавішали й інші політики. Зокрема, помітну активність виявляє київський голова Віталій Кличко, який останнім часом почав брати участь у різноманітних публічних заходах. Робить спроби втриматися у політичних "топах" Юлія Тимошенко, щоправда, особливих шансів потрапити до парламенту наступного скликання вона не має.
Читайте також: Маскарад, фальсифікації та бійки: як турки обирали президента, фото
Одразу кілька джерел "Апострофа" розповіли про переговори команди Петра Порошенка та екс-спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова, які, втім, поки що нічим не завершилися.
"Таку активність можна було б списати на спробу політичних сил нагадати про себе, підвищити рейтинги, але підготовка до виборів (і не тільки парламентських) вже йде на рівні активності штабів, просування політичних матеріалів у медіа та соціальних мережах. Найголовніше – виділяється відповідне фінансування. Люди в штабах, які планують передвиборчу кампанію, виходять з того, що вибори можуть відбутися в березні-квітні наступного року, причому якимсь пакетом – одразу парламентські, президентські, а також референдум щодо оновлення Конституції, в який можуть винести, скажімо, питання укрупнення окремих адміністративно-територіальних одиниць", - пояснив у розмові з “Апострофом” голова Центру досліджень громадянського суспільства Віталій Кулик.
За словами експерта, у Верховній Раді кілька місяців "пилиться" законопроект про дистанційне голосування через мобільний додаток "Дія", який у результаті можуть ухвалити безпосередньо перед офіційним початком кампанії. У Мінцифри, яка і відповідає за роботу додатка, повідомили, що до виборів через "Дію" поки не готуються, але у разі ухвалення відповідного законопроекту, дистанційне голосування "теоретично можливе".
Побічно на підготовку до початку електоральної кампанії може вказувати активність соціологічних служб. Як показувала закрита соціологія Офісу президента, станом на кінець минулого року найбільші шанси опонувати влада могла умовна партія волонтера Сергія Притули (ще не створена), а також (із застереженнями) "Євросолідарність" екс-президента Петра Порошенка. Всі інші політичні гравці або "здулися", або потребують часу на розкрутку.
Навіщо владі вибори?
Якщо ім'я президента Володимира Зеленського вже вписано в історію України як глави держави, за якого Україна витримала відкритий тиск кремлівських окупантів і стала символом боротьби цивілізованого світу з кремлівською диктатурою та людожерством, то його підлеглі та політичні партнери такої "тефлоновості" не мають.
Натомість є інтерес залишитися при владі ще на п'ять років, на які, як передбачається, прийде найдинамічніший період післявоєнного відновлення країни. Особливо у ситуації, коли проблем із міжнародним фінансуванням не буде.
"Логіка ініціаторів виборів або прихильників такого рішення у владі зрозуміла: як тільки настане мирний час, якнайшвидше провести необхідні голосування, не чекаючи, поки конкуренти набрали темп і поки не "схаменувся" електорат, який наразі сумнівається, інакше швидко підрахують усі промахи. Ми всі сподіваємося на перемогу, але її завершення на нашу користь не означає, що перші особи і партії влади отримують індульгенцію і до них не буде питань. Політична доцільність штовхає їх на форсування виборчого процесу. Так би вела себе будь-яка влада, а тому конкретні прізвища ініціаторів тут особливого значення не мають", - пояснив "Апострофу" політтехнолог Олексій Голобуцький.
Та й перемога у війні сама собою не є гарантом перемоги на чергових виборах. Хрестоматійний приклад – британський прем'єр Уїнстон Черчілль, який навесні 1945 року став одним із тріумфаторів перемоги над Третім рейхом, влітку того ж року гучно програв парламентські вибори і змушений був залишити прем'єрську посаду. У результаті вийшло, що Черчілль виграв війну, а його опонент Клемент Еттлі – вибори.
Проте навіть якщо погодитися з тим, що Офіс президента до 24 лютого 2022 року в частині військових приготування здійснив низку прорахунків, публічно критикувати президента та Верховного головкому в умовах війни – вельми сумнівне для інтересів країни діяння.
Що робити з воєнним становищем?
"Військовий імунітет" Володимира Зеленського не поширюється на його підлеглих з Офісу президента, соратників із "Слуги народу" та політичних партнерів. Як говорилося вище, їхній інтерес у тому, щоб ще п'ять років бути при посадах та впливі, за яким може ховатися корупційний інтерес.
Навіть якщо врахувати всі "хотілки" та прагнення влади та її противників, у питанні виборів та можливості їх проведення у якомусь форматі (навіть дистанційно) залишається "маленький" нюанс - власне саме російське вторгнення. Навіть якщо уявити ідеальну для нас ситуацію, що ЗСУ незабаром вийдуть на межі 1991 року або хоча б адміністративні кордони станом на лютий 2022 року, РФ як держава-терорист нікуди не зникне.
Тому поразка росіян на фронті повинно вести до обвалення всієї кремлівської вертикалі на чолі з Володимиром Путіним, якого власні сатрапи усунуть від влади. Розраховувати виключно на таке везіння (ЗСУ на кордоні з РФ, а Путін – у в'язниці чи могилі) надто ризиковано.
На жаль, набагато вірогіднішим бачиться сценарій, коли вибори повинні будуть відбуватися під гуркіт артилерії, стрілянину, шум "мопедів" та авіанальоти. Відповідно, військовий стан діятиме, оскільки немає підстав для його скасування.
"Влада в такій ситуації може піти на якийсь хід конем, коли в умовах певного затишшя на фронті виникне вікно, під час якого військовий стан скасують, а після голосування його введуть знову. Формально, таке може спрацювати, але все одно залишаться відкритими питання, а як бути з населенням окупованих районів (не всі ж таки виїхали), наскільки парламент може бути легітимним. Можливо, прихильники проведення виборів усередині влади мають свої резони, чому слід запустити електоральний процес, але сама ідея з виборами породжує питання, на які поки що немає чіткої відповіді", - резюмував у розмові з "Апострофом" військовий експерт Іван Ступак.
Читайте також: Конфіскація російських активів: до чого призводять надмірні очікування
