Жоден з кандидатів в президенти Грузії не набрав більше 50 відсотків голосів за підсумками першого туру голосування. Лідирує незалежний кандидат Саломе Зурабішвілі, яку підтримує правляча партія "Грузинська мрія". Вона набирає 38,63 відсотків голосів. Її найближчий суперник, опозиційний кандидат Григол Вашадзе програє їй менше одного відсотка голосів (37,73 відсотків). Третій результат на виборах у Давида Бакрадзе (10,97 відсотків), який закликав своїх прихильників підтримати Вашадзе. Остаточні підсумки ЦВК Грузії підведе не пізніше 17 листопада. А через два тижні відбудеться другий тур президентських виборів.
Відповідно до нової Конституції Грузії, яка почала діяти після президентських виборів 2013 року, повноваження новообраного президента будуть обмежені. Це останні прямі президентські вибори в Грузії. Наступного президента в 2024 році обиратиме вже виборча колегія, що складається з 300 делегатів.
Про те, які шанси у двох кандидатів у президенти, як від результатів виборів залежить питання повернення в країну опального політика Міхеіла Саакашвілі і чому Україні складніше реінтегрувати "русскій мір" Криму і Донбасу, ніж Грузії Південну Осетію і Абхазію, в інтерв'ю "Апострофу" розповів грузинський публіцист і письменник, професор ОЛЕГ ПАНФІЛОВ.
- Чим пояснити те, що після голосування були екзитполи, які істотно відрізняються від результатів на користь Саломе Зурабішвілі, і наскільки очікуваний для вас результат першого туру?
- Екзитполи показали те, що потрібно було їхнім замовникам. Думаю, єдиним реальним екзитполом був той, який давав 40 на 40 – дослідницької компанії Edison Research. Результат прогнозований для мене і багатьох, хто очікував боротьби. Я б навіть сказав, що у Вашадзе було більше шансів наростити свій результат. Однак тут потрібно говорити про те, що у Зурабішвілі був задіяний адмінресурс, тому що її, формально незалежного кандидата, підтримувала партія влади. Всі порушення – голосування за родичів, "каруселі" або спроби підкупу – були з боку влади.
На користь Вашадзе грає те, що за останні 6 років, коли правляча "Грузинська мрія" перебувала при владі, у них були всі можливості реалізувати обіцяне. Обіцяли вони багато, але практично нічого не виконали. У Грузії народ думає не тільки серцем, а й кишенею. Населення просто реально оцінило невиконані обіцянки "Грузинської мрії" і проголосувало.
- Який результат можливий у другому турі, якщо враховувати нинішні результати і результат третього кандидата?
- Потрібно враховувати не тільки результат третього кандидата, але й позицію всіх провідних партій Грузії, які входять в список десяти найбільших. Вони вже заявили, що закликали своїх прихильників підтримати Вашадзе. Зокрема Давид Бакрадзе, який посів третє місце, який заявив, що його партія підтримає Вашадзе. Тому у Саломе Зурабішвілі немає шансів. Вона може спробувати якось змінити ситуацію, але шансів немає, оскільки весь опозиційний спектр на стороні Вашадзе.
- Чому Вашадзе, Зурабішвілі і Бакрадзе, всі колишні міністри закордонних справ Грузії, так цікавляться посадою президента?
- Це випадковість, не пов'язана з посадою в МЗС. У того ж Вашадзе ще до міністра закордонних справ було бурхливе життя: він був короткий час міністром культури, а до цього він був імпресаріо у своєї дружини – всесвітньо відомої балерини Ніно Ананіашвілі. Вашадзе хороший для цієї посади за віком – йому 60 років, він спілкується сімома мовами (крім грузинської він володіє російською, англійською, французькою, португальською, італійською та іспанською, - "Апостроф"). Він достатньо освічений, щоб представляти країну.
Передвиборча агітація кандидатів у президенти Грузії
Що стосується Зурабішвілі, тут все трохи складніше. Вона народилася у Франції, в родині грузинських емігрантів. Вона в принципі погано знає Грузію, грузинською розмовляє з помилками. Для грузинів, особливо для інтелігенції, це важливо. По-друге, вона дозволила називати простих грузин образливими словами. Це відрізняється від спілкування з електоратом у Вашадзе або Бакрадзе, які просто спілкувалися з простими людьми, їздили селами. По-третє, проти неї зіграло інтерв'ю, де вона сказала, що Грузія винна у війні 2008 року. А в Грузії загинуло майже 150 солдатів і офіцерів. Вигороджувати агресора і говорити, що у війні винен попередній президент і взагалі Грузія не добре себе веде по відношенню до Росії – це виявилося основною причиною відторгнення Зурабішвілі від суспільства. (Саломе Зурабішвілі була змушена не раз пояснювати свою позицію щодо ситуації 2008 року, ось одна з них: "коли я говорю, що влада Грузії піддалася на російську провокацію, я не кажу, що Грузія винна, я не кажу, що вона почала війну... Я кажу, що тодішній президент і влада зробили велику помилку або вчинили величезний злочин, у наслідках якого живемо ми, наші вимушені переселенці та люди, що проживають на окупованих територіях люди", - "Апостроф").
- Яке значення посади президента за новою Конституцією і новою системою координат гілок влади?
- Звичайно, повноваження будуть знижені. Тепер президент не зможе призначати силових міністрів. Це прерогатива парламенту. Президент як і раніше є головнокомандувачем, главою держави, очолює Раду національної безпеки Грузії та формально визначає міжнародну політику. Це основні елементи влади, які збережені.
За 5 років, коли нинішній президент Георгій Маргвелашвілі був при владі, він багатьма перевагами не скористався. Наприклад, від нього багато хто чекав амністії для Саакашвілі і тих політв'язнів, які перебувають зараз в тюрмах – колишній прем'єр-міністр Вано Мерабішвілі, колишній міністр оборони Бачо Ахалая. Але він цього не зробив. Думаю, до цієї проблеми повернеться Вашадзе. Він уже публічно сказав, що його перші укази будуть торкатися питання повернення громадянства Міхеілу Саакашвілі і амністії політв'язнів.
- Чи допоможе опозиції пост президента врівноважити адмінресурс "Грузинської мрії"?
- Це важко сказати. Думаю, партія влади боїться не так перемоги Вашадзе, скільки цифр. Зараз у партії влади конституційна більшість у парламенті. Завдяки цьому вони кілька разів вносили зміни до Конституції. Тепер, судячи з цифр, вони конституційної більшості не отримають. Парламентські вибори за два роки. А Вашадзе вже сказав, що ініціюватиме дострокові парламентські вибори. Це в принципі кінець "Грузинської мрії" ще до того, як Вашадзе офіційно стане президентом. З "Грузинської мрії" вже почали йти люди, а недавні прихильники почали критикувати партію.
- А якщо вони щось придумають за ці два роки...
- А що вони можуть придумати? Президент має право ініціювати дострокові вибори. По-друге, в Грузії є така особливість – ми світська і демократична держава, але країна маленька, стара. Майже за три тисячі років в Грузії було більше 200 царів і в якійсь мірі країні притаманний "вождизм" – люди хочуть мати лідера, такого лідера, яким був Саакашвілі. Проблема "Грузинської мрії" в тому, що вони з людьми не спілкувалися. Формально вони приїжджали в міста і села, але не так, як це робив Саакашвілі або зараз (робить) Вашадзе. Коли вони йдуть до людей, запитують про їхнє здоров'я, положення – цього немає у "Грузинської мрії".
- Які шанси у Міхеіла Саакашвілі повернутися на грузинську землю і не боятися бути репресованим?
- Думаю, що формально має бути указ про відновлення громадянства. Шанси є. В якій якості – це зовсім інша проблема.
Грузинський публіцист і письменник, професор Олег Панфілов
- А Кремль може вклинитися в парламентські вибори, швидко створити якийсь новий проект, доручити це якомусь олігарху?
- Тут вплив Росії не настільки сильний. У нас багато підозр до "Грузинської мрії". Думаю, Росія починає розуміти, що це територія, яка ніколи не повернеться під імперське крило. Що стосується сепаратистських територій, то тут ситуація, не схожа на Україну. Все-таки Донбас і Крим є частинами "русского міра", нікуди ви від цього не подінетесь, а Абхазія і Південна Осетія – це Кавказ. Незважаючи на російську пропаганду, потрібно пам'ятати, що була величезна кількість змішаних шлюбів і родинних відносин.
Ми зараз бачимо, що в Абхазії йде бурхлива дискусія про те, навіщо їм така незалежність, коли вони залежні від Росії, сидять на російському бюджеті, а Москва робить все, що хоче. Адже вони мріяли про реальну незалежність і відродження абхазької мови, а вона в такому ж жалюгідному становищі, як і раніше. Величезна кількість абхазів приїжджає лікуватися до Грузії. Ми їх лікуємо безкоштовно, хоча самі платимо страховку. Еліта Абхазії просто приїжджає відпочивати: лежать на батумських пляжах, ходять в грузинські ресторани. У Москві про це знають, але особливо не скандалять – якщо натиснути, то абхази повернуться додому в Грузію. Це і є інтеграція. І це відбувається постійно.
- Інтеграція з Євросоюзом і НАТО, як я розумію, не ставиться під сумнів усіма політичними силами Грузії. Яке зараз ставлення до інтеграції з НАТО в грузинському суспільстві?
- Грузинське суспільство налаштоване ще з референдуму січня 2008 року на інтеграцію з ЄС і НАТО. Більше 70 відсотків населення сказало, що хоче інтеграції з Євросоюзом і 60 відсотків за інтеграцію з НАТО. Думки не змінювалися. Але грузинські політики вважають, що нам зараз інтеграція з НАТО значно важливіша за інтеграцію з Євросоюзом. НАТО – це безпека. У Грузії є навчальний центр НАТО, який називають "базою" НАТО. Декілька разів на рік проходять навчання на території Грузії.
Що стосується Євросоюзу – це дуже бюрократична структура. Та й не може економіка Грузії вільно конкурувати з економіками Німеччини або Франції. Але в політичному плані є різні програми, Європа до нас ставиться добре. Є не тільки хороші відносини з ЄС, а й старі відносини, оскільки Грузія давно вважає себе частиною європейської цивілізації. І Європа шанобливо ставитися до цих настроїв.
