Заяви української влади про налагодження стратегічного партнерства з Китаєм в останні роки не знайшли практичного втілення. Більше того, станом на сьогоднішній день, можна констатувати кризу китайського напрямку України. Про це говорить скандальний "кейс" навколо українського підприємства "Мотор Січ". Відповідно, виникає питання, чи є взагалі перспективи у стратегічного партнерства з Китаєм? Відповідь шукала політолог-міжнародник МАРІЯ ЛАЗАРЕВА.
Сьогодні роль КНР в Центральній та Південно-Східній Європі стає дедалі помітнішою. Донедавна Китай обмежувався тільки економічним впливом, але зараз посилюються його політичні амбіції. Китай об'єднує економічні питання з питаннями безпеки. У цьому контексті перед малими і середніми державами, до яких відноситься і Україна, стоїть непростий вибір - як зберегти економічні зв'язки з КНР, а також співпрацю у сфері безпеки з ЄС і США.
Україна вже сьогодні відчуває наслідки "геополітичних ревнощів" з боку США у вигляді екстериторіальних заходів щодо обмеження технологічних потоків. Підтвердженням цього може бути відмова України купувати 5G обладнання у китайських компаній, таких як Huawei.
Наша країна сьогодні зацікавлена в диверсифікації своїх партнерів. Україні потрібен доступ до ринків ЄС, європейська політична підтримка, дипломатична і військова підтримка з боку США, а також відносини з іншими ключовими гравцями.
Китай здатний інвестувати в українську економіку. Однак напруга, яке росте між Вашингтоном і Пекіном, значно обмежує можливості "геополітичного маневру" для України і ускладнює економічне зближення з Китаєм.
На тлі останніх подій можна зрозуміти, що швидше за все Україна узгоджуватиме свою позицію з США. Такий підхід ми можемо бачити вже сьогодні на прикладі з підприємством "Мотор Січ". Не маючи простору для маневру, Україна ухвалила рішення на користь США, незважаючи на ризики погіршення відносин з КНР.
Читайте також: Україна-Китай: чи далеко до стратегічного партнерства
Варто розуміти, що Китай бачить інтерес у співпраці з Україною лише в певних сферах. Одне з центральних місць займала технологічна сфера і, зокрема, зацікавленість Китаю в покупці контрольного пакета акцій підприємства "Мотор Січ", з придбанням якого він би отримав доступ до стратегічно важливих для розвитку своєї військової сфери технологій. Тому рішення України про націоналізацію підприємства не лише застало Китай зненацька, а й викликало значні ускладнення у відносинах між державами.
Конфронтація з Україною не входить в інтереси Китаю. Однак через націоналізацію "Мотор-Січі", яка зашкодила інтересам Китаю, він готовий натиснути на всі наші больові точки. Підтвердженням цього є пролонгація Договору про добросусідство, дружбу і співробітництво між Китаєм і Росією, візит китайських бізнесменів до Криму з наміром збільшувати інвестиції в економіку півострова і торгові обмеження відразу ж після рішення України про націоналізацію "Мотор-Січ".
Крім того, за таке рішення ми платимо своєю репутацією і фінансовими ресурсами. По-перше, воно, без сумніву, погіршить приплив інвестицій в країну і поставить під сумнів інвестиційний клімат. По-друге, оскільки Китай сьогодні є найбільшим торговим партнером України, а тому обмеження з його боку можуть бути дуже болючими для економіки України.
Зрозуміло, що рішення України було досить прогнозованим, адже партнерство з США і ЄС заради гарантій безпеки в будь-якому випадку грає для нас більш важливу роль. Але з іншого боку погіршення відносин з КНР фактично не залишає Україні простору для маневру при можливій ескалації протистояння США - КНР.
Таким чином, сьогодні Україна і Китай фактично не мають повноцінної та комплексної бази для подальшої співпраці, не кажучи вже про стратегічне партнерство. Це сталося через те, що Україна досі не має уявлення, яким чином вибудовувати відносини з Китаєм, не ризикуючи європейською політичною підтримкою і гарантіями безпеки з боку США. Тому подальші перспективи розвитку відносин між Україною та Китаєм будуть залежати від того, які варіанти співробітництва зможе надати Україні, щоб залишитися в рамках сфери інтересів КНР і не викликати роздратування Заходу.
