Найближчим часом в Україну має надійти багато нового озброєння. Йдеться і про зенітно-ракетні комплекси, і про самохідні артилерійські установки. Західне озброєння добре себе показало на полі бою та вже допомогло українським військовим отримати перевагу над ворогом. Як зміниться ситуація після отримання нових зразків техніки та якою приємною несподіванкою США порадували українців під час нового траншу військової допомоги - в ефірі Апостроф TV розповів головний редактор Defense Express ОЛЕГ КАТКОВ.
– В Україну прибули перші британські зенітно-ракетні комплекси Stormer HVM. За допомогою цих ракет українські військові вже не раз збивали ворожі літаки і гелікоптери. Розкажіть про головне призначення комплексу, і наскільки це озброєння може посилити нашу армію на фронті?
– Відносно цієї зброї, яка надходить до наших військових, то, на мій погляд, це один із найкращих варіантів. Головна особливість цієї системи в тому, що вона абсолютно непомітна для ворога. Тобто якщо ми будемо її порівнювати із будь-яким іншим зенітно-ракетним комплексом, то там використовується для огляду радіолокаційна станція. Її випромінювання насправді і попереджає вертольоти та літаки противника, що вони опромінюються, і дозволяє ворогу локалізувати місцезнаходження цього комплексу. Водночас, у Stormer вкрай ефективна система пасивного нагляду. Там використовуються тепловізори для того, щоб знаходити цілі. Він може ідентифікувати противника на відстані до 18 км. Він робить це абсолютно непомітно, бо тепловізор нічого не випромінює. Це просто оглядова система.
Другий аспект: для наведення ракети використовується так звана "лазерна стежка". Для розуміння, така ж система використовується у ПТРК "Стугна" українського виробництва, які вкрай ефективно використовуються нашими військовими.
Тобто там така ж система наведення і така ж буде ефективність. Навіть значно більша, тому що одна справа — збивати вертоліт за допомогою протитанкового ракетного комплексу, а інша справа — зі спеціалізованого зенітно-ракетного комплексу, де у якості боєприпасу використовується ракета, яка складається з трьох вольфрамових ломів довжиною з метр, які розганяються до швидкості 1 км/с, і летять ще на 7 кілометрів. Тобто з моменту пуску до знищення, про що ворог абсолютно не буде знати, жодна його система попередження не спрацює, бо Stormer — це пасивний комплекс.
Якщо говорити простою мовою, то цей комплекс здатний знищувати будь-який російський літак або вертоліт, який потрапляє у радіус дії 7 км за дальністю та 7 км за висотою. І це вкрай важливо, тому що зараз російська федерація перейшла до використання і вертольотів, і штурмовиків для запуску некерованих реактивних снарядів з кабрування для того, щоб не потрапляти у зону дії переносних зенітно-ракетних комплексів, які мають дальність в середньому до 5 км. А зараз є система, яка так само непомітна, як будь-який переносний зенітно-ракетний комплекс, але до того ж має більшу дальність.
– Україна почала отримувати від Німеччини перші самохідні зенітні комплекси "Гепард". Ця передача сильно затягувалася через дефіцит снарядів, які використовувалися саме в цих комплексах. Як, на вашу думку, зараз вирішується це питання, адже ці комплекси скорострільні, тому для них потрібні не десятки, а сотні тисяч снарядів для того, щоб ефективно бити ворога?
– Так, дійсно, проблема з боєприпасами до цієї системи була. Вона стала причиною того, що Німеччина звернулася до Бразилії з проханням надати 35-міліметрові боєприпаси до "Гепардів". Але Швейцарія заблокувала постачання цих снарядів, бо це були їхні, а Швейцарія блокує будь-який експорт в Україну військового озброєння. Але снаряди були знайдені в Норвегії, тобто з боєприпасами до цієї зенітної самохідної артилерійської установки проблем стовідсотково вже немає.
Проблема лише в тому, щоб знайти, м'яко кажучи, місце в строю. Ми вже розповіли про Stormer, і там дальність до 7 кілометрів, а у "Гепарда" дальність ефективної роботи по повітряних цілях — лише 3,5 км у той час, коли у будь-якого ЗРК, навіть у радянської "Ігли" чи американського Stinger, мова йде про 5 км.
– Це по суті аналоги радянської "Тунгуски" та "Шилки"?
– Виключно "Шилки". Треба нагадати про те, що "Гепард" – це розробка 70-х років. І вона вже на рівні 2011 року була знята з озброєння Бундесверу. Цю установку ми очікуємо у кількості до 30 одиниць, і перші три машини ми вже отримали. Але вона не стане якимось геймченджером на полі бою, тому що в неї доволі мала дальність знищення цілей, до того ж вона використовує для огляду радіолокаційну станцію. Тобто це величезний демаскувальний фактор.
Скоріше за все, єдине місце в строю, на мій погляд, може бути для знищення крилатих ракет десь в тилу. У цій ролі, коли вона не знаходиться на передовій, але завдяки високій скорострільності, здатності знищувати малорозмірні цілі, вона може використовуватися доволі ефективно.
– Україні можуть передати такі серйозні системи ППО як IRIS-T та NASAMS. На вашу думку, наскільки ці комплекси можуть змінити ситуацію на фронті і хоча б в якихось найбільш проблемних районах закрити небо від ворожої авіації?
– Від ворожої авіації і крилатих ракет — абсолютно так. Навіть якщо ми говоримо про три батареї NASAMS, і, скоріше за все, лише один комплекс або одну батарею IRIS-T, яка має бути виготовлена лише до кінця літа - це вкрай серйозне посилення нашої протиповітряної оборони, яка спирається на зенітно-ракетні комплекси. І це не секрет. Тобто відносно авіації та ракет вони повністю виконують задачу на дальності до 40 кілометрів і до 20 кілометрів у висоту.
– Днями з'явилося повідомлення від нашого міністра оборони, що Україна отримає протирадарні ракети, яких у нас ще не було. На вашу думку, що це можуть бути за ракети, і чи дозволить нам це ефективно знищувати ворога та здійснювати більш ефективні контрнаступальні дії?
– Я би сказав, що це повідомлення було головним сюрпризом нового траншу у 270 млн доларів від США, де насправді не зазначені такі речі, як протирадарні ракети, але зазначені ракети до вже відомих систем HIMARS. Водночас у 2018 році компанія Northrop Grumman у США отримала вкрай цікаве замовлення на створення протирадіолокаційної головки самонаведення для ракети, яка використовується у HIMARS. Це дозволяє використовувати HIMARS для того, щоб він запускав ракету не по точних координатах, а у район.
Особливість ракети, яка використовується в HIMARS, полягає в тому, що там треба ввести координати цілі. Тобто перед запуском ти маєш точно знати, де знаходиться ворог. Відносно зенітно-ракетних комплексів чи радарів і використання такої спеціалізованої ракети із протирадарною головкою, то ти маєш знати лише приблизний район. Там точні дані відхилень невідомі. Наприклад, район 20 на 20 кілометрів. Далі ракета запускається лише в цей приблизний район, і самостійно наводиться на випромінювання ворожого радару.
Точність цієї системи буде абсолютною, як і ефективність з випалювання як російських ЗРК з оглядовими РЛС, а йдеться про такі системи як "Панцир", "Тор", "Бук", "С-300", "С-400", так і контрбатарейних радарів. Це, на мій погляд, таке унікальне рішення, якого ще навіть немає. Ця ракета має бути готовою для армії США лише на рівні 2023 року. А так ми отримали край новітню зброю, м'яко кажучи. Більше того, ми проведемо для неї найкраще в світі випробування у бойових умовах проти країни з доволі насиченою ППО. Це знову ж таки говорить про надвисоку довіру США до України, бо довіряють, давайте будемо чесними, секретний зразок озброєння.
– На озброєнні ЗСУ, якщо говорити про дійсно бойові вертольоти, є лише дві лінійки: це Мі-24, Мі-8 або Мі-17. А от суто ударних вертольотів в Україні досі немає. На вашу думку, чи варто зараз Україні кидати ресурси на отримання таких гелікоптерів? Якщо так, то звідки ми могли б їх отримати?
– Це виключно мої роздуми. Справа в тому, що опанування вертольоту, вартість його льотної години, вартість його обслуговування та взагалі експлуатації - якщо ми говоримо про такий вертоліт як американський Apache - будуть співставними з експлуатацією винищувача. Тобто якщо в нас буде вибір, що отримувати – або винищувачі, про які також іде мова, або ударні вертольоти – особисто я, і це може не співпадати із думкою Генштабу, зробив би вибір саме на користь винищувачів.
Це значно більш універсальна платформа. Вона може використовуватися і як засіб мобільної протиповітряної оборони, тобто закрити питання щодо ударів крилатими ракетами, наростити нашу протиповітряну оборону, так і відігнати російські винищувачі взагалі від лінії розмежування. Це дозволить значно легше дихати нашим штурмовикам, нашій фронтовій авіації, нашим безпілотникам, а також з такою ж ефективністю випалювати наземні цілі у значно більшій кількості.
Будь-який винищувач четвертого і вище покоління має цілу номенклатуру озброєння, яка призначена для знищення не лише танків чи бронетехніки, але і значно важливіших і цікавіших цілей. Банальна ситуація: якщо тобі необхідно знищити якийсь вкрай захищений командний центр, бункер, який рашисти десь викопали, то цю задачу може виконати або балістична ракета зі спеціальною головкою, або саме винищувач із бетонобійною бомбою. На мій погляд, винищувачі значно ефективніші, якщо буде вибір між винищувачами та вертольотами.
– На вашу думку, чи ефективним буде варіант, який Україна почала раніше, але не встигла закінчити до вторгнення? Йдеться про модернізацію наявних гелікоптерів, де можна встановлювати вітчизняні ракетні комплекси виробництва КБ "Луч" із дальністю до 8-10 км і з лазерним цілевказанням.
– В тих умовах, які в нас були десь на рівні 2021 року, це було більш ніж можливо. Ми розуміли, що грошей, наприклад, на закупівлю винищувачів, повноцінного парку тих самих ударних вертольотів в країні немає, бо річний бюджет Міністерства оборони на закупівлю цього озброєння та військової техніки вимірювався десь одним мільярдом доларів, чи навіть менше, на рік. Коли ми говоримо про закупівлю тих самих винищувачів чи ударних вертольотів, то це будуть контракти вартістю у декілька мільярдів доларів. І мова буде йти про 10-15 одиниць.
Таким чином, єдиним шляхом дійсно була підтримка і модернізація нашої власної авіації, наших власних ударних вертольотів. Зараз, коли мова йде про те, що Україна буде отримувати найкращу західну зброю, то озброєння, яке вона використовує, значно ефективніше з точки зору того, що воно в рази сучасніше. Наприклад, навіть ракети AGM Maverick чи Hellfire, які використовуються для знищення танків, працюють за принципом "вистрілити і забути". Нажаль, наші розробки передбачали те що вертоліт має постійно вести ракету. Тобто перебувати на лінії вогню противника. Це, звісно, значно складніше, ніж випустити ракету, одразу піти в бік і вийти з вогню противника.
– Є повідомлення, що росія знімає зі збереження десятки САУ "Піон" на 94-му арсеналі в Омську. Як ви можете оцінити їхню ефективність на полі бою? Востаннє говорилося, що їх залишилося 110 одиниць. Наскільки ця кількість може змінити ситуацію на території нашої країни?
– Треба згадати, що це вкрай далекобійна гармата. Вона має дальність, якщо я не помиляюся, до 35 кілометрів. Тобто вона використовується з точки зору контрбатарейної боротьби. І це єдиний варіант російської федерації для того, щоб якось протидіяти натовській артилерії, яка має дальність до 40 кілометрів. Навіть до 50 км певними снарядами, але не з усіх САУ, які нам передані. Тобто вони намагаються знайти якесь рішення, щоб нівелювати цифрову перевагу нашої артилерії у дальності нашої стрільби.
Але справа в тому що "Піон" на максимальній дальності своєї стрільби має розліт у сотні метрів. Тобто ти цілишся, наприклад, в одну ціль, а снаряд вилітає кудись на сотні метрів далі або ближче. В будь-яку точку. Тобто з точки зору протистояння - це єдине, що може армія рф запропонувати. Але чи буде це ефективним в умовах вкрай ефективної контрбатарейної боротьби, тому що навіть ці "Піони" знаходяться в зоні ураження наших систем. Більше того, вже були неодноразово випадки, коли ці самі "Піони" знищувалися.
Ну ось такий крок росіян, а його ефективність буде доведено вже на полі бою. Ми розуміємо, що "Піони" для росії не будуть тим самим геймченджером.
