У лютому 2014 року Кремль під час зимової Олімпіади в Сочі атакував Україну і почав анексію Криму. Перед чемпіонатом світу з футболу-2018, який 14 червня стартує в РФ, Володимир Путін виступив з погрозами на адресу України.
Чим ситуація 2018 року принципово відрізняється від 2014-го і що буде з кремлівським режимом, якщо під час чемпіонату світу Путін зважиться на масштабну атаку проти України або країн Європи, "Апострофу" розповів російський фінансист і блогер Слава Рабинович.
Я вважаю, що 2018 рік - це абсолютно не 2014-й. У 2014 році Путін на тлі сочинської Олімпіади зробив те, що він зробив, але він зовсім не розумів наслідків у повному обсязі. Ці наслідки розуміли я і ще, може, якась кількість тисяч людей в Росії, але не більше.
Минуло чотири роки, і тепер він не тільки розуміє наслідки, але й знаходиться в зовсім іншому світі в порівнянні з тим, що було в січні 2014 року, перед Олімпіадою: це санкційний режим, статус країни-вигнанця, збитий "Боїнг", звинувачення в міжнародному тероризмі та військових злочинах. Саме тому порівнювати чемпіонат світу з футболу в Росії з Олімпіадою в Сочі - їх кануни, проведення та завершення - з точки зору дій або відсутності дій Путіна просто некоректно і нерозумно. Тому що це вже інший світ.
Читайте також: В Путіна залишилося тільки два виходи з Кремля
Будь-яка ескалація війни Путіна проти України насправді закінчиться прискоренням падіння режиму, і мені здається, що він це розуміє. У випадку введення умовних російських танків в умовний "Будапешт" проти путінського режиму будуть застосовані найжорсткіші санкції, із масовим включенням фізичних осіб, перерахованих в доповіді Конгресу США, в списки персональних санкцій і масовим включенням російської фінансової, банківської системи в режим санкцій.
Швидше за все, за такого сценарію буде оголошено часткове торговельне ембарго на експорт російських енергоносіїв. Загалом, це все призведе до моментального колапсу як економіки, так і, швидше за все, режиму. Путін це знає.
Відповідно, я б не став ставити знак рівності між цими двома ситуаціями. Звичайно, ми не можемо з усією впевненістю оцінювати ступінь адекватності Путіна - все одно повинні залишати якийсь простір для припущення про те, що він і його найближче оточення дійсно неадекватні настільки, щоб не розуміти всього цього. Ми повинні розуміти, з ким маємо справу.
