У мережі розповіли історію багатодітної матері, лейтенанта Альони Павлової-Федченко, яка з перших днів російської агресії на Донбасі була заступником командира роти 11-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" та брала участь у боях під Попасною й Широкиним.
Про це повідомляє "Апостроф" з посиланням на "Армія Inform".
Альона брала участь у подіях на Майдані, потім стала волонтером у шпиталі.
"Дуже хотілося бути корисною, тому вирішила допомагати в шпиталі. Ніколи не забуду, як привезли перших поранених. Це – справжній шок і розуміння того, що війна дуже близько. Тоді весь вільний час намагалася присвячувати бійцям. До обіду читала лекції, а після бігла до шпиталю. Готувала їсти, допомагала пораненим до глибокої ночі. Діти у мене були маленькі, тож мусила брати їх із собою. Вони змалку бачили, що відбувається в країні", – каже Альона.
Згодом вона й сама стала воїном. Поїхала добровольцем у район проведення АТО. Жінку довго не хотіли призивати до лав Збройних сил, бо вона – багатодітна мати. Але війна на сході не давала спокою. Оббиваючи пороги військкоматів, "під розписку" таки призвалась і стала офіцером.
"Мені досі складно розриватися між війною й дітьми. Дуже вдячна батькам, що підтримують мене і допомагають з дітьми, коли їду виконувати свій військовий обов’язок", - каже вона..
Присутність тендітної білокосої жінки з охайною зачіскою і легким макіяжем на війні – справжній розрив шаблонів для більшості бійців. Побратими до неї звикли і дуже пишаються, що служать пліч-о-пліч з такою красунею і бойовим офіцером. За це, каже, отримала позивний "Анаконда".
"Чому "Анаконда"? Мабуть, тому, що пітон за зовнішнім виглядом приховує вміння не лише добре нападати, а й захищатися та душити. Люблю, щоб все було правильно і по справедливості, щоб усе було дороблено чесно й до кінця. Щоб кожен отримав те, що заслуговує, і совість не розбігалась з діями. За це й воюю. Знаєте, у бунтівних підлітків є "юнацький максималізм", який вони переростають. У мене ж цей максималізм досі залишається. Я люблю допомагати людям і завжди завершую розпочаті справи", – зазначила жінка.
І ці справи говорять більше, ніж вона сама. Попри жіночу витонченість, вона – водночас добра і сувора, вимоглива до підлеглих. У районі бойових дій їй довелось виконувати обов’язки командира роти вогневої підтримки. Тож на тендітні плечі лягли ще важчі обов`язки. Але для Альони немає нічого складного, треба – значить треба, зібралась і виконувала.
"Часто доводилося чути: "Ти хто? Лише лейтенант? Ще й жінка! А, ну тоді зрозуміло…" А що може зрозуміти людина, яка не знає моєї роботи? На практиці виходило, що в деяких питаннях я орієнтувалася швидше і краще, ніж досвідчені офіцери. Пам’ятаю, були кумедні випадки, коли до нас приїхала перевірка, й ми всі здавали нормативи. Перевіряльники не одразу зрозуміли, що я – жінка. Важкий бронежилет, балаклава та зброя на плечах не завадили всі нормативи здати на відмінно… І добре, що військова форма іноді дає можливість приховати стать. "Радянський" менталітет лише заважає виконувати роботу і дослухатися до колеги через якісь упередження чи амбіції", – каже співрозмовниця.
Район бойових дій, полігони, бойові залагодження лише зміцнили бойовий дух і витримку офіцера. За старанність і наполегливість її перевели на посаду заступника командира дивізіону 44-ї ОМПБр, де Альона Павлова-Федченко гідно виконувала свої обов`язки.
"Ми всі йшли добровольцями, щоб захищати країну, творити нову історію. Це все не заради грошей, а заради майбутнього наших дітей. І не важливо, хто ти – чоловік чи жінка. Воїн не має статі. Коли йдеться про захист Батьківщини, гендерне питання має лишатися осторонь", – переконана жінка.
Нині зі справжнім бойовим досвідом лейтенант Альона Павлова-Федченко два місяці, як у декретній відпустці, – нещодавно вона вже вчетверте стала мамою. Та і цього разу Альона не збирається довго відсиджуватися вдома, поки в країні війна. Щойно її маленька донечка стане самостійнішою, жінка готова знову повернутися на службу до виконання бойових завдань на українському сході.
Раніше "Апостроф" повідомляв, що у мережі розповіли зворушливу історію бійця ЗСУ, який втратив ногу на Донбасі, проте вдома його чекав сюрприз - дружина народила сина.
