Найтяжчі поранені внаслідок стрілянини на заводі "Південмаш" змогли розповісти, що сталося тієї ночі. За їх словами, вони ледве знали Артемія Рябчука, а дехто взагалі не був з ним знайомий.
Про подробиці тієї ночі нацгвардійці розповіли в сюжеті ТСН.
Четверо поранених перебувають у дніпровській лікарні імені Мечникова, а двох з них уже готують до виписки. Найважчими з п'яти поранених були нацгвардійці-контрактники Жанна Шарова та Ігор Семенченко, чиє життя висіло на волосині.
"Я вважаю, що він має сидіти довічно"
Поранений Ігор Семенченко переніс кілька операцій та наразі його стан покращується. У нього було кульове поранення живота та стегна. За словами хлопця, з Артемієм Рябчуком пересікався кілька разів, бо він служить за контрактом, а Рябчук був строковиком і на чергування він заступав рідко.
"Я спав. Крізь сон я почув постріли. Я також почув, як кухар впустив кастрюлі. Коли тут забігає сам кухар і кричить: "Там Рябчук з'їхав з глузду, і він вбив керівника". Буквально секунда, і він (Рябчук, - ред.) стоїть в дверях і стріляє в мене.Я встигнув тільки повітря в груди набрати. Він пішов отак стрілятиспочатку в мене, потім в того, хто спав поруч, потім ще в одного і ще", - розповідає подробиці страшної ночі Ігор.
Він каже, що ніяким чином не чіпав Рябчука, оскільки бачився з ним вкрай рідко. Стрілець заступав у караул раз на 2 місяці, а Ігор як контрактник 8 разів на місяць. А також додає, що з хлопцями, які були в караулі, та керівництвом мав добрі стосунки.
"Він убив Левковського, Черник - вони були чудовими хлопцями, з якими ми спілкувалися. Жодного булінгу, чи "дідівщини", про які говорять, не було, це все - нісенітниці.Я не знаю, чому він так зробив,але в усьому винен тільки він. Я вважаю, що він має сидіти довічно. На відео видно - він сидів у тривожній групі. У них магазини з собою. Він підійшов до "пірамідки" і почав вести вогонь. Мені здається, це - якась диверсія.Він достатньо професійно поводився зі зброєю. Достатньо холоднокровно. Людина, яка прослужила 2 місяці так поводитися не може. Він вираховував час", - наголошує Ігор Семенченко.
Поранений нацгвардієць дивується таким навичкам зі стрільби в Рябчука, що прослужив лише два місяці. Йому це видається підозрілим.
"Коли його затримали, він сказав, що "один примудрився втекти". Він розумів, якщо він вийде з караула, він назад не зайде, бо треба щоб хтось відкрив зсередини.Якби той хлопець не втік, він би нас всіх постріляв. Чому відкрилися двері в КХО? Тому що той хлопець зі старшого призову Женя, прийшов з нічної перевірки постів. Він був у "сушилці" поруч. І коли він почув що Рябчук стріляє, він відкрив двері і йому вдалося вибігти,я думаю завдяки йому ми залишилися живими", -продовжив хлопець.
Він додає, що з багатьма своїми жертвами Артемій не був знайомий, тому варіант з булінгом не видається достовірним.
"Якби він був загнаний і з нього би знущалися, мені здається, він би стріляв у тих, хто це робив, а він стріляв по всіх, кого бачив. Отой керівник, якого він застрелив, він взагалі був зі штабу - вони заступають раз на кілька місяців.Той чоловік йому точно нічого поганого не зробив. Чому він так вчинив, треба питати у нього, за що і чого. На режимному підприємстві розстріляти караул - як на мене це достатньо резонансно", - розповідає Ігор, підкреслюючи, що з Рябчуком спілкувався всього лиш кілька разів та залишився позитивної думки про нього.
"Коли строковики попали в роту і проходили стажування, вони в окремому "кубрику" були. Я зайшов до них і спитав: "Що вам хлопці подобається?".Я одразу його виділив."От цей тямущий", - подумав. Він здоровий, міцний. Ми з ним добре порозмовляли. До нього претензй ніколи не було. Скромний, небалакучий. Хочу щоб його покарали. Те, що про частину говорять, це - неправда, я за півтора року з таким не зтикався. Не хочеться, щоб за його дії страждав ще хтось", - сказав нацгвардієць.
Поки що Ігор Семенченко мусить перебувати в лікарні, однак всі його мрії зараз це побути хоч трішки вдома. Також він додав, що хоче повернутися на службу за контрактом, якщо здоров'я дозволятиме. Єдиний фактор, що вселяє страх, це можливість отримати кулю від колег у мирному місті.
"Я його взагалі не знала"
Жанна Шарова, уродженка Харківської області, приїхала в Дніпро на навчання, а потім залишилася на постійне проживання, займалася дзюдо. Після закінчення навчання в університеті внутрішніх справ за фахом "правоохоронна діяльність" вирішила відслужити за контрактом в Нацгвардії. Жанна працювала в караулі і на спеціальному обладнанні передавала інформацію до керівництва частини. У ніч на 27 січня вона була на чергування в караулі.
Дівчина отримала три важкі поранення, куля перебила хребет. Перенесла кілька операцій та перелили понад 4 літри крові.
"Я не можу знати, чому він це зробив. Він поцілив у мене, бо я могла доповістив частину, я не встигла цього зробити, він у мене вистрілив, і я не змогла підвестися. Я його взагалі не знала.Я рідко заступала в караул, і я заступала лише в контрактний підрозділ. Я навіть не знаю всіх поранених. Я ніколи не спостерігала, щоб у нас був булінг, всі були дружні. Як у срочників я не знаю. Контрактний підрозділ був нормальний. Служба йшла тихо без подій. З того караулу знала лише трьох людей", - розповідає Жанна Шарова.
У лікарні вважають справжнім чудом, що дівчина може рухати руками та ногами при таких травмах.
"Як мені зізналися наші хірурги, було багато ризиків. В животі все розірвано, кишківник розбитий, хребці на уламки. І коли вони йшли на операцію, ризик був такий, що вони не знали, чим вона закінчиться. Після першої операції ризик, на другу пішли - ще більший ризик. З'єднати кишківник майже не було ніякої можливості. Зараз я дивлюсь на Жанну, вона рум'яна, хоче вставати. Хочу сказати спасибі усім нашим лікарям і медсестрам, які зробили все, щоб ця дівчинка отримала можливість іще пожити", - сказав директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко.
Наразі дівчина чекає на ще одну операцію. Вона хоче якнайскоріше стати на ноги та повернутися до звичного активного життя.
Жанна та Ігор вдячні лікарям за їхню роботу та за своє життя. Двох інших нацгвардійців вже готують на виписування з лікарні.
Раніше "Апостроф" повідомляв про загадкові загибелі та булінг військовослужбовців у частині, де служив Артемій Рябчук.
