У неділю, 26 січня, в Білорусі пройшли так звані президентські вибори. Як і передбачувалось на них переміг Олександр Лукашенко, який займає цю посаду більше 30 років. Цього разу йому намалювали 86,82% голосів виборців. Міжнародних спостерігачів на виборчих дільницях не було, а білоруси, які живуть за кордоном права голосу були позбавлені, бо жодної виборчої дільниці за кордоном відкрито не було. Лідер демократичних сил Білорусі Світлана Тихановська закликала світових лідерів вибори Лукашенка не визнавати і зазначила, коли відкриється "вікно можливостей" для зміни влади в Білорусі. Чи буде в опозиції "вікно можливостей" взагалі, яким шляхом піде розвиток Білорусі, чи готує собі Лукашенко заміну та чим загрожує переобрання диктатора Україні і Європі – читайте в матеріалі "Апострофа".
Умка і Тихановська
Олександр Лукашенко вже всьоме став президентом Білорусі. За версією ЦВК республіки, він набрав 86,82% голосів. Ці вибори, на відміну від минулих в 2020 році, пройшли спокійно без якихось ексцесів. Єдина подія, яка привернула увагу ЗМІ, приїзд на виборчу дільницю Олександра Лукашенка. А точніше, не самого Лукашенка, а його шпиця Умки. Під час голосування білоруського диктатора Умка надзюрив у приміщенні виборчої дільниці. Можна припустити, що таким чином, шпіц продемонстрував своє ставлення до "виборів" хазяїна.
Між тим, у Варшаві на мітингу протесту проти білоруських виборів лідерка демократичних сил Білорусі (опозиціонерами вони себе не називають) Світлана Тихановська назвала, коли може відкритись "вікно можливостей" для зміни влади в республіці.
За її словами, "вікном можливостей" може стати перемога України у війні з Росією.
"І тому я за те, щоб дати Україні все можливе, щоб вони перемогли. І на момент переговорів у них була сильна позиція. Перемога України – слабкий Путін, а значить – слабкий Лукашенко. Він і так дуже слабкий і сподівається лише на підтримку Путіна", – заявила Тихановська.
Ще двома "вікнами" вона вважає економічі проблеми або погіршення стану здоров'я Лукашенка.
"Не варто сподіватися на це, але може бути й це, а може бути якийсь інший, як ми говоримо, чорний лебідь, який може з"явитися несподівано. І звісно, щоб люди в країні надихнулися цим моментом і взялися за режим одним міцним кулаком", – додала вона.
"Вікно" для Тихановської
"Те, що в Тихановської та її соратників будуть якісь "вікна можливостей", я дуже сумніваюсь, каже в розмові з "Апострофом" політтехнолог Віталій Бала. - Як би то не було, але явка виборців була велика і перевищила 80%. Про які можливості так званої опозиції можна казати?".
"Крім того, в 2020 році білоруська опозиція продемонструвала не здатність на серйозні протести, не здатність брати владу. Чи допоможе Тихановській перемога України? Не очевидно. Сценарії закінчення війни можуть бути різні", - констатував експерт.
Такої ж думки дотримується і народний депутат Олег Дунда ("Слуга народу").
"В першу чергу хочу зазначити, що так звана білоруська опозиція у вигнанні один в один схожа на російську. Вони чекають поразки Путіна, а потім смерті Лукашенка і от тоді, на їхню думку, щось відбудеться, - каже політик в коментарі "Апострофу". - Це позиція, як би так робити, щоб нічого не робити. Причому вони всю відповідальність покладають на Україну, але при цьому Україні ніяк не допомагають. Це позиція трутня. І хочу зазначити, що жоден з цих опозиціонерів не буде при владі в Мінську".
"Замість того, щоб гуртувати навколо себе супротив проти режиму Лукашенка, вона навпаки робила все для того, щоб ніякого супротиву не було. Тобто те, що й хотів Лукашенко. Була заява міністра внутрішніх справ Білорусі, який сказав, що це найбільш спокійні вибори у Білорусі за останні 30 років. І от в цьому головне. Лукашенко боявся протестів. Він намагався занурити білоруське суспільство в апатію, витиснути будь-який проактивний елемент за кордон або у в"язницю. Він побачив, що ця стратегія спрацювала і білоруське суспільство готове сприйняти будь що і будь як", - зазначив Дунда.
Директор Інституту світової політики, політолог Євген Магда теж сумнівається чи можна називати Тихановську опоненткою Лукашенка.
"Тобто Тихановська бачить шанси на якісь свої успіхи тільки в перемозі України. Мені ця позиція видається дивною, тому що офіс Тихановської та об"єднаний перехідний кабінет у серпні минулого року об"єдналися навколо Тихановської і не запропонували білорусам якийсь порядок позитивних дій. Але виникає питання, чи вони взагалі спроможні вийти з свого образу білоруських демократичних сил та заявити про те, що вони опозиція, про те, що вони опоненти Лукашенка. От це на сьогоднішній день найбільша інтрига", - каже політолог "Апострофу".
Чи буде "вікно" для Путіна
Нардеп Олег Дунда "перемогу" Лукашенка, на відміну від Тихановської, навпаки вважає вікном можливостей для Путіна.
"Це відкриває можливість для Лукашенка і Путіна занурити Білорусь у війну в Україні. Білорусь не була занадто занурена у війну, тому що Лукашенко і Путін не були впевнені, що білоруське суспільство не повстане. Для них були ризики. І тепер відрилось вікно можливостей долучати більш активно Білорусь до війни. Фактично сьогодні Білорусь стає плацдармом для вторгнення Росії в країни Балтії. Це вікно можливостей для Москви", - каже нардеп.
У політолога Євгена Магди протилежна думка.
"Лукашенко, на мій погляд, не дозволить білоруським військам взяти безпосередню участь у війні в Україні. Це пов"язано з тим, що він розуміє, що такий розвиток подій для нього, м"яко кажучи, буде не сприятливим. Тоді доведеться оголошувати мобілізацію і давати в руки зброю тим, хто виступав з протестами в 2020 році. Після Лукашенки може прийти до влади більш проросійський президент і це теж треба враховувати. Настрої в Білорусі якщо не проєвропейські, то спрямовані на те, щоб добиватись суттєвих змін. Лукашенко не зацікавлений в бойових діях проти України", - вважає політолог.
Трон для Колі
На РПЦшне Різдво 7 січня Лукашенко відвідав храм святителя Миколая Чудотворця в Логойську і зробив там дивну заяву.
Правитель Білорусі нагадав, що ні він, "ні багато хто з ним" не вічні. Майбутню п'ятирічку він назвав періодом зміни поколінь.
"Треба підготувати молоде покоління. Як молоде - наступне покоління. Наших дітей, які візьмуть у руки Білорусь і будуть її берегти, цінувати", - підкреслив Лукашенко.
У зв"язку з цим виникає підозра, що Лукашенко за чергову п"ятирічку буде намагатись підготувати собі на зміну сина Колю.
Між тим, експерти ставляться до такої ініціативи диктатора скептично.
"Напевне в нього думки зробити спадкову монархію є. Але не все так просто. Коля не та постать, яка має всенародну любов. Крім того, Лукашенко залежить від Москви. А чи дасть йому Москва міняти себе на Колю? Тут все не передбачувано", - зазначає Віталій Бала.
"Я не думаю, що Лукашенко зможе підготувати собі зміну у вигляді Колі. Білорусь не самостійна держава, ознаки суверенітету в неї формальні. Просто Москві вигідно мати Білорусь як окрему державу, через яку можна просувати якісь пропозиції, вести інформаційну кампанію, яку офіційно не може собі дозволити Кремль. І це буде до того часу поки буде корисно Москві. Коли перестане бути корисно, то Мінськ втратить суверенітет за один день і керувати там буде не той, кого обере Лукашенко, а кого призначать з Москви, як в будь-якому регіоні російської імперії", - пояснює Олег Дунда.
"Чи ризикне Лукашенко змінювати систему влади, готуючи наступника? Про це дискутують уже не перший рік, але розвиток ситуації в Казахстані, здавалося б, зняв питання про перспективи "східноєвропейського Єлбаси". Багато залежить від стану здоров'я Лукашенка та факторів тиску Кремля на нього. Ця схожа на пожежу на торф'янику турбулентність викликатиме хаос і вагання у білоруському істеблішменті, частина гравців якого шукатиме контакти з Росією й Заходом. Відсутність в України стратегії щодо Білорусі грає проти інтересів нашої держави", - вважає Євген Магда.
Коли впаде режим
Ще одне питання, яке виникає після "обрання" Лукашенка, чи збережеться він у владі ще на 5 років?
"Ми не знаємо, що станеться завтра. Приклад тому Сирія. Апатія білоруського суспільства говорить про те, що так, як сирійське суспільство не готово було захищати Асада у момент форс-мажорних подій, так само і білоруси не будуть захищати режим Лукашенка і він паде так само ж швидко", - каже Олег Дунда.
"Що він буде робити у владі ще 5 років нікому не відомо, мабуть і йому самому. Але якщо Лукашенко все ж таки під впливом Путіна вирішить почати проти нас якісь провокації військові із своєї території, то ми тоді маємо повне право зайти в Білорусь і змінити режим", - вважає Віталій Бала.
"Ситуація в Білорусі буде розвиватися достатньо просто. Лукашенко буде намагатися опинитися за столом на переговорах про врегулювання російсько-української війни. Він продовжить бути публічно акцентованим союзником Путіна, але не залишить спроб рівновіддаленості. Його робота з Москвою не виключає активних контактів з Пекіном і навіть з Пхеньяном. Але реабілітації Лукашенка Євросоюзом не буде", - пояснив Євген Магда.
"Лукашенка задовольняє існуючий стан речей і він відіграє роль, прописану у Москві, бо Білорусь залежна від російської імперії, як політично так і економічно, і демократичні зміни без розірвання цих зв"язків не можливі, а розірвання зв"язків можливе лише в силовий спосіб", - пояснює Олег Дунда.
"Якщо гіпотетично припустити, що станеться форс-мажор і українська армія зайде на територію Білорусі і скине режим Лукашенка, то навіщо нам тоді Тихановська? Єдині хто може бути корисними нам в даному випадку, представники білоруського народу, які знаходяться в полку Калиновського або проживають в Україні", - підсумував нардеп.
