Сьогодні виповнюється рівно п'ять років з моменту прийняття законів від 16 січня, які і ЗМІ, і суспільством були оцінені як диктаторські. Нагадаємо, що цей пакет законодавчих ініціатив спровокував потужну хвилю невдоволення українців не тільки в Києві, а й по всій країні, що призвело до нового витка революції, втраті влади регіоналами і втечі Віктора Януковича і його найближчого оточення з України. Деякі з нардепів, хто голосував і виступав активними лобістами законів від 16 січня, опинилися на лаві підсудних або були оголошені в розшук. Але є і такі народні обранці, які, слідуючи еволюційній аксіомі: "Виживають не найсильніші, а ті, хто найкраще пристосовується", вчасно "перевзулися" і знайшли своє місце під сонцем нової влади. Як склалася їхня доля, дізнавався "Апостроф".
Тріо диригентів
Нагадаємо, що закони від 16 січня були прийняті безпрецедентним для українського парламентаризму чином: не через електронну систему "Рада", а простим підняттям рук депутатів із фракції комуністів і "Партії регіонів".
Зокрема, закони від 16 січня передбачали введення процедури заочного кримінального переслідування, вводилося покарання за наклеп і збір інформації про співробітників правоохоронних органів. Під адміністративну відповідальність підпадали водії, які рухалися в колоні з п'яти і більше автомобілів, послуги мобільного зв'язку передбачалося надавати тільки після письмового договору абонента з оператором. Крім того, в нові жорсткі умови були поставлені громадські організації: список причин для їх заборони значно розширився. Арештом каралися і несанкціоновані мітинги.
За словами начальника управління спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, ініціатором диктаторських законів був екс-президент-втікач Віктор Янукович. У самому ж парламенті співавторами і лобістами законів виступили регіонали Володимир Олійник і Вадим Колесніченко, а також комуніст Ігор Калєтнік.
Що стосується Володимира Олійника, то він приєднався до фрік-команди екс-прем'єра Миколи Азарова за назвою "Комітет порятунку України". Компанію йому складають не менш одіозні українофоби Ігор Марков і Юрій Кот. На сайті цієї організації зазначено, що Олійник перебуває в "радикальній опозиції до чинного режиму в Україні". Також екс-регіонал отримав постійну прописку на російському телебаченні, де регулярно розповідає про "хунту", швидкий розвал України та тиражує всілякі фейки.
gallery/1709/129186
А ось Вадим Колесніченко вирішив з України не тікати, але осів на окупованій її частині - у Криму. У Тавриді Колесніченко вступив у російську партію "Родина", якою керує колишній єдинорос Олексій Журавльов. Всю політичну кар'єру Колесніченко в Криму можна охарактеризувати словосполученням "великий прольот". Спочатку екс-регіонал пролетів на виборах в так звану Верховну раду Криму. Потім пролетів на виборах в депутати законодавчих зборів Севастополя. У червні 2017 року Колесніченко сунувся в губернатори Севастополя від "Родины"... і знову мимо: Журавльов був проти. Тоді Колесніченко змінив "Родину"на "Партию Великое Отечество" і знову подався в губернатори Севастополя. Вгадайте результат... Віддушину Колесніченко знайшов лише в спорті, будучи чинним генсеком так званого "Кримського футбольного союзу".
gallery/1709/129187
Найцікавіше склалася доля колишнього віце-спікера ВР Ігоря Калєтніка. Одіозний комуніст, звичайно, теж втік до Росії, але остаточно зв'язки з Україною вирішив не розривати. Це й не дивно, адже в Україні Калєтніку є що втрачати. Наприклад, за даними розслідування журналістів програми "Наші гроші", на родичів комуніста оформлено не один бізнес. Наприклад, елітний мисливський клуб "Вепр" у Вінницькій області, два кар'єри з видобутку пісковику, агрофірма, записана на батька Григорія. До речі, Григорій Калєтнік і нині є ректором Вінницького національного аграрного університету. Більш того, навесні 2018 року в низці українських ЗМІ з'явилися, очевидно, замовні матеріали про те, який Калєтнік Ігор Григорович "блискучий професіонал". І судячи з усього, "професіонал" не залишає надій повернутися в Україну, коли все вляжеться. А це цілком може і відбутися. Ще в грудні 2014 року ГПУ оголошувала Калєтніка в розшук, разом із Олійником. Однак в лютому 2018 року Апеляційний суд Києва не дав згоду на затримання одіозного чиновника часів Януковича.
gallery/1709/129189
Дрібні сошки
Крім чудової трійки Олійник - Колесніченко - Калєтнік, за закони від 16 січня голосував цілий пантеон депутатів, які не загубилися при новій владі і пройшли вже в постреволюційний парламент. Всього таких нардепів 64. Із них за списками партій пройшло 11 осіб: 10 привів Опозиційний блок і одного депутата - Блок Петра Порошенка. Цей один депутат - Владислав Атрошенко. Він же очолював Чернігівський територіальний осередок БПП. Але на посаді депутата Атрошенко пробув недовго і сам склав мандат, так як у листопаді 2015 року із перевагою в 1,5% виграв на виборах мера Чернігова і керує містом до сьогодні.
Решта 53 нардепи, які голосували за закони від 16 січня, пройшли в ВР як самовисуванці в одномандатних округах. Найбільше таких нардепів пройшло від Харківської області - 13 осіб, на другому місці Донецька область - 6 осіб, і по 5 нардепів з міткою "16 січня" привели в парламент виборці Дніпропетровської і Одеської областей.
Дивно, але депутати, які з подачі Януковича, як стверджують в ГПУ, голосували за "диктаторські закони", в оновленому парламенті зайняли посади в комітетах з питань правової політики і правосуддя (Сергій Ківалов, Антон Кіссе), прав людини (Олександр Фельдман), і навіть антикорупційному комітеті (Михайло Ланьо, Артем Іллюк).
Справедливості заради варто зауважити, що 24 нардепи відкликали свої голоси за закони від 16 січня. Із різних причин: хтось був відсутній, хтось переконував, що не голосував. За великим рахунком, це ідеальний злочин, адже без записаного голосу в системі "Рада" завжди можна послатися на те, що руку нардеп не піднімав, а його голос зарахували помилково.
Але відкликали свої голоси далеко не всі. Тоді, чому ж стало можливим друге пришестя таких нардепів у новий парламент?
"Цьому є два пояснення, - каже "Апострофу" гендиректор громадської організації "Комітет виборців України" Олексій Кошель. - По-перше, у нас повною мірою не працюють механізми політичної відповідальності. Так, за останнє десятиліття зникли деякі політичні партії вищої ліги, наприклад, комуністи, соціалісти. Тобто якось механізм все ж працює. Але виборці оцінюють політичні сили і політиків, перш за все, за ключовими фразами, обіцянкам, тезами. Немає традицій більш якісного аналізу роботи політиків. Я упевнений, що на мажоритарних округах виборці навіть не вдавалися в подробиці, за що голосував їхній депутат-мажоритарник у попередньому скликанні, і не згадували голосування за "диктаторські закони". І це величезна проблема".
Друга причина, на думку експерта, - провальна робота правоохоронців.
"З одного боку ми чули гучні заяви правоохоронців про те, що справи будуть розглянуті, але підстав для притягнення до відповідальності за ці злочини не було. Яка ж тоді мета подібних гучних заяв?" - резюмував Олексій Кошель.
Примітно, що в новий, постреволюційний ландшафт, вписалися не тільки старі нардепи, а й багато ініціатив, за які вони голосували в законах від 16 січня. Так, наприклад, 5 років тому вводилося поняття іноземних агентів, яке застосовується до громадських організацій, що фінансуються з-за кордону і мають можливість впливати на політичні процеси в країні. А у вересні минулого року Петро Порошенко в своєму посланні до парламенту зазначив, що підтримує ідею написання законопроекту про іноземних агентів, але, звичайно ж, кремлівських.
Крім того, закони від 16 січня передбачали блокування інтернет-ресурсів у разі, якщо їх контент суперечить законодавству. На даний момент в Україні заблоковано російські соціальні мережі. Реєстрація абонентів мобільного зв'язку за паспортами?.. Відповідний законопроект вже розроблений Держспецзв'язку.
