Відновлення повноцінної роботи портів Великої Одеси є критичною умовою для українського гірничо-металургійного комплексу. Альтернативні маршрути не здатні замінити чорноморські порти навіть наполовину, а їх блокування вже коштує галузі $150–200 млн щомісяця.
Про це пише GMK Center.
У першому півріччі 2026 року через чорноморські порти проходило близько 50% експорту української сталі, 95% чавуну та 50% залізної руди. Пропускна спроможність портів Великої Одеси становить близько 6 млн тонн на місяць, тоді як навіть максимально завантажені дунайські порти можуть обробляти лише 2,5–3 млн тонн.
Залізниця також не може повністю компенсувати втрату моря. Фактичні перевезення через західні переходи становлять близько 2–2,6 млн тонн на місяць, а додаткові витрати на такий експорт можуть сягати $30–60 на тонну. Для залізної руди з відносно низькою вартістю це робить частину маршрутів економічно невигідними.
За оцінкою GMK Center, через закриття морського коридору виробництво залізної руди може скоротитися на 35% порівняно з першим півріччям 2026 року. Після обмеження морського експорту вже зупинилися Ferrexpo та Південний ГЗК.
Для відновлення судноплавства аналітики називають три ключові складові: дипломатичні домовленості, фізичний захист портів і суден за допомогою ППО, РЕБ та інших заходів безпеки, а також доступне страхування воєнних ризиків.
У GMK Center також пропонують створити окремий страховий фонд для металургійних і рудних вантажів, оскільки нинішня вартість страхування робить перевезення низькомаржинальної продукції надто дорогими.
«Повноцінне відновлення експорту через порти Великої Одеси означає не лише виживання ГМК, а й збереження робочих місць, надходження податків і валютної виручки. Для світової спільноти ж стабільна робота коридору — це елемент глобальної продовольчої та ресурсної безпеки. Тому питання захисту портів і гарантій для судноплавства мають вирішувати спільно держава, бізнес і міжнародні партнери», - пише видання.
