Бідність, ізоляція та приниження – саме такі асоціації в українців викликають інтернати. Система, успадкована ще з радянських часів, продовжує існувати й у 2025 році. За офіційними даними, у таких закладах в Україні наразі перебуває 25 620 дітей, і лише 5,5% з них – сироти. За цими сухими цифрами - моторошна правда, яку мало хто хоче чути: це місце, де дітям ламають долі.
Про те, що відбувається в українських інтернатах і як врятувати українських дітей, йдеться у відеоматеріалі, оприлюдненому на Youtube-каналі "Апостроф TV".
Час від часу Україну збурюють гучні скандали, які демонструють: інтернати часто не забезпечують догляд, а залишають дітям глибокі психологічні та фізичні травми. Як от, історія Магальського інтернату на Буковині, де дітей прив’язували мотузками, а через відсутність медичної допомоги в них з’являлися пролежні, що сколихнула країну. Попри кримінальні провадження та звільнення посадовців, подібні випадки спливають регулярно.
Перевірки Секретаріату Уповноваженого з прав людини під час моніторингів фіксують системні порушення: насильство, ізолятори, примусове лікування психотропними препаратами, приниження. У низці інтернатів фіксуються випадки сексуального насильства – як від старших вихованців, так і від персоналу.
Правозахисники говорять про "епідемію ранніх вагітностей". Дівчатам часто забороняють народжувати, змушують до абортів або штучних пологів, аби уникнути розголосу. Діти, народжені у таких умовах, нерідко повертаються у ту саму систему.
Особливо вразливими залишаються діти з інвалідністю: вони часто живуть у повній ізоляції, позбавлені соціалізації та інклюзії. Працівники інтернатів зізнаються, що частина персоналу вигоріла й не має належної підготовки чи супервізії, що посилює ризики насильства.
Війна загострила кризу. На початку повномасштабного вторгнення тисячі дітей із прифронтових областей опинилися в окупації через відсутність системних планів евакуації. Частину неповнолітніх росія депортувала. Декілька тисяч досі перебувають за кордоном – і держава визнає, що не завжди може відстежити їхню долю.
Попри спроби реформувати систему шляхом деінституціалізації – тобто переходу від інтернатів до сімейних форм виховання – реформа буксує. Експерти наголошують: інтереси закладів та персоналу досі переважають над інтересами дітей.
Альтернатива існує: будинки сімейного типу, маленькі групові будинки, підтримка біологічних сімей, спрощення усиновлення. У Європі інтернатні заклади фактично зникли – і Україна, прагнучи членства в ЄС, має пройти той самий шлях.
Правозахисники наголошують: подолати інтернатну систему можливо лише тоді, коли держава почне системно підтримувати сім’ї в кризі – ще до того, як дитина опиняється за стінами закладу.
