Аналітика Київського Безпекового Форуму
Ще не встигло повністю вистигнути насиджене «крісло» основного ЄСівського «розкольника» – колишнього прем’єра Угорщини Віктора Орбана, як до нього вже примощуються нові претенденти.
Антиукраїнську частину цього «крісла» підлаштовує під себе наступник Орбана на чолі угорського уряду Петер Мадяр. На початку своєї каденції, щоб не сваритися з Брюсселем і розморозити кошти ЄС, він зняв вето Угорщини з відкриття першого кластера переговорного процесу щодо членства та 90-мільярдного репараційного кредиту для України. Це стало можливим лише після погодження Україною та Угорщиною плану дій з урахуванням угорських вимог щодо захисту прав їхньої меншини. Хоча, правду кажучи, українське законодавство й до того відповідало європейським нормам. Проте на цьому його гнучкість щодо Києва, на жаль, завершилася.
Тепер Мадяр блокує відкриття всіх інших переговорних кластерів, наполягаючи на негайному схваленні відповідних законів для забезпечення прав угорської меншини, звісно – згідно з баченням Будапешта. Тут не враховуються не лише стратегічні інтереси України та ЄС, а й елементарні правила процесу вступу, які існують у Євросоюзі. Адже питання прав нацменшин є складовою першого кластера «Основи процесу вступу до ЄС». Його виконання має оцінюватися в межах переговорного процесу, а не перетворюватися на додаткову умову однієї з держав-членів для відкриття інших переговорних кластерів, змістовно з ним ніяк не пов'язаних.
А нещодавно Мадяр своїм невмотивованим випадом проти Києва здивував, напевно, навіть власне МЗС і власний бізнес. Після завершення інавгураційного саміту «Карпатської вісімки» він заявив, що Угорщина не прийняла запрошення приєднатися до цього формату, не пояснивши причин відмови. За його словами, «нас запросили, та ми з поважних причин не поїхали». Цікаво, що насправді Будапешт був представлений на саміті, хоча й на нижчому рівні — на рівні заступника посла в Україні, який на той момент був тимчасовим керівником угорського посольства.
Незрозумілою виглядає і різка реакція Мадяра на підписання під час саміту «Нафтогазом» і угорською енергетичною компанією MOL меморандуму про наміри щодо будівництва нафтосховищ на території Угорщини поблизу кордону з Україною для диверсифікації постачання палива в Україну та створення стратегічних запасів за межами зони постійних російських обстрілів. Він заявив, що поки при владі його уряд, в Угорщині жодних нафтосховищ для України не буде, і висловив зауваження керівництву MOL за непогоджені з центральною владою дії.
Чим була обумовлена така різка реакція стосовно «Карпатської вісімки» – незрозуміло. Різниця у поглядах з Україною щодо деяких питань? Але ідея цього формату якраз і полягала в тому, щоб зібрати за одним столом країни регіону з різними поглядами, де вони б могли не лише поговорити про спільні інтереси, а й спробувати знайти спільні точки дотику в тих питаннях, у яких вони різняться.
Проросійську та антибрюссельську частину «крісла Орбана» все більше підлаштовує під себе прем'єр Словаччини Роберт Фіцо. Не так давно він шокував дивною як для держави-члена ЄС і НАТО заявою про те, що не допустить втягування Словаччини у війну «через якусь п'яту статтю НАТО». Він стурбований «гучними войовничими промовами, які лунають у Європі». На його думку, можливість загальноєвропейського військового конфлікту ніколи не була «настільки серйозною», як зараз.
А тепер Фіцо відзначився випадом проти Брюсселя. Він закликав провести екстрений саміт ЄС з огляду на стрімке зростання цін на пальне. На його думку, ЄС недостатньо реагує на енергетичну кризу, і країни-члени залишаються сам на сам із економічними наслідками зростання вартості пального.
Які рішення Фіцо планує лобіювати на саміті, можна лише здогадуватися, враховуючи його попередню політичну історію. Повернення до імпорту дешевих російських енергоносіїв? Відшкодування зростання цін з бюджету ЄС через зниження інших спільних бюджетних статей, наприклад, на безпеку й Україну? Зрозуміло, що консенсусу щодо таких ідей не буде. Але, можливо, це робиться не для результату на рівні ЄС, а для підвищення своїх підупалих електоральних рейтингів усередині Словаччини перед парламентськими виборами, запланованими на осінь 2027 року?
Чи варто розглядати «перевзування у повітрі» лідерів двох важливих сусідів України як сигнал москві про лояльність і зацікавленість у відновленні співпраці? Якщо Фіцо й раніше вже демонстрував доволі незграбні проросійські сигнали, Мадяр цим поки що системно не відзначився. Не хочеться думати, що ці два лідери вважають таку поведінку достатньо перспективною для їхніх економічних і безпекових інтересів.
Безпекова ситуація в Європі дійсно викликає цілком обґрунтоване занепокоєння, але не через принципову позицію ключових європейських столиць, а через політику москви. Проте хто сказав, що окремим східноєвропейським членам НАТО і ЄС демонстрацією «гнучкості» щодо росії вдасться відсидітися в сторонці? Адже якщо москва ставить собі за мету розвалити НАТО і ЄС, почати можуть не з найбільш твердих супротивників, а з тих, які коливаються і можуть похитнутися, завалюючи одночасно весь союз.
