Протягом жовтня-листопада збільшення доходів бюджету РФ внаслідок дозволу президента США Трампа на закупівлю російського дизельного палива можна оцінити в 255 млн дол. Щодо періоду грудень 2026 року – початок квітня 2027 року (постачання узгоджене до 7 квітня наступного року) – в наш турбошвидкий час навряд чи слід загадувати так далеко. Разом з тим слід проаналізувати ситуацію з нафтогазовими доходами бюджету РФ, які в цьому році знижуються, незважаючи на вельми високу світову ціну нафти.
Ситуація на світовому нафтовому ринку цього року складається сприятливо для Росії – внаслідок війни США проти Ірану й тривалого блокування судноплавства в Ормузькій протоці ціна нафти коливається поблизу 100 дол. за барель. Для РФ, яка є одним з найбільших експортерів нафти в світі, це мало б означати сильне зростання експортної виручки та більш потужне наповнення бюджету. Однак, хоча зростання ціни нафти дало РФ чималі додаткові надходження, нафтогазові доходи бюджету РФ за 9 місяців цього року помітно нижчі, ніж за січень-вересень минулого року. Головна причина – модифіковані європейські санкції, внаслідок яких зріс дисконт російської нафти Urals до нафти Brent: динамічний механізм, що забезпечує автоматичне встановлення цінової стелі кожні шість місяців на рівні, який на 15% нижче від середньоринкової ціни російської нафти Urals.
За січень-вересень цього року нафтогазові доходи бюджету РФ склали 5,47 трлн. руб., що на 17,2% (на 1,14 трлн. руб.) менше, ніж за аналогічний період минулого року (6,61 трлн. руб.). Навіть за сильного зростання світових цін на нафту й тривалого їх утримання на високому рівні надходження до бюджету РФ не зростають, а знижуються. Причини – насамперед в стабільно високому дисконті Urals до Brent, а також в українських атаках на логістичну інфраструктуру та НПЗ РФ.
Збільшений дисконт Urals до Brent — результат санкцій
Однією з головних причин падіння нафтогазових доходів бюджету РФ є стабільно високий дисконт (за виключенням квітня й вересня), з яким російська нафта Urals продається на світових ринках. Саме цей показник, а не ціна Brent, визначає доходи бюджету РФ від нафтового експорту. Російська податкова система в нафтогазовій галузі влаштована таким чином, що основним податком є податок на видобуток корисних копалин (експортні мита на нафту й нафтопродукти обнулені з 1 січня 2024 року), при цьому він розраховується від ціни Urals, а не від ціни Brent. Чим нижча ціна Urals, тим менша сума податкових надходжень в бюджет. Середній за 9 місяців цього року дисконт Urals від Brent – 18,7 дол. за бар. В той час, як минулого року середній дисконт був 13,5 дол. за бар.
Минулого року в ЄС дійшли висновку, що встановлена в грудні 2022 року «стеля ціни» на російську нафту на рівні 60 дол. за барель поступово втратила частину ефективності через зміну ринкових умов, появу «тіньового» флоту, сірих схем, штучного заниження вартості доставки в документах. Тому механізм був переглянутий. Восени 2025 року «стелю» знизили з 60 до 47,6 дол. за барель, а на початку 2026 року — до 44,1 дол. за барель. При цьому був запроваджений динамічний механізм, за яким гранична ціна має встановлюватися на 15% нижче середньої ринкової ціни Urals. Таким чином, обмеження перестало бути статичним порогом й перетворилося на механізм, який автоматично підлаштовується під ринкову ситуацію — якщо світова ціна нафти зростає, Росія не повинна отримувати весь додатковий дохід від цього зростання. Частина цінової премії має поглинатися більшим дисконтом на російську нафту. Хоч США до зниження «стелі» не приєдналися й зберегли її на рівні 60 дол. за барель, європейський механізм (зниження «стелі» та її динамічне пристосування до ринкової кон’юнктури) став одним з факторів того, що дисконт Urals в 2026 році помітно зріс — на 38,5% в порівнянні з середнім в минулому році. Brent дорожчає, Urals теж дорожчає, але набагато повільніше, тому доходи бюджету РФ від нафти та нафтопродуктів скорочуються.
Українські удари по НПЗ та портах знизили нафтогазові доходи бюджету РФ
Удари по російським НПЗ йдуть з березня в режимі non-stop. На додаток в квітні—вересні Україна завдавала відчутних ударів по нафтовій портовій інфраструктурі Новоросійська, Приморська та Усть-Луги. В окремих випадках це призводило до скорочення експорту на період від п’яти до десяти діб. Й це важливо не лише з точки зору фізичного пошкодження інфраструктури. В умовах високого дисконту Росії для компенсації втрат від нижчої ціни Urals потрібно збільшувати експорт в фізичному вимірі. Коли можливість такого збільшення одночасно обмежується квотами ОПЕК+ та атаками на НПЗ й логістику, компенсувати бюджетні втрати стає набагато складніше. Показовим є вересень. Середня «податкова» ціна Urals становила 92 дол. за барель, а дисконт до Brent скоротився до 9 дол. Проте експорт нафти та нафтопродуктів знизився до 152 млн. барелів проти 220 млн. барелів в середньому за перші вісім місяців року. В підсумку нафтогазові доходи бюджету РФ в вересні цього року були на 22% нижче, ніж в вересні минулого року.
«Паливний» демпфер — канал втрат бюджету РФ, що став відчутним завдяки українським атакам на НПЗ
«Паливний демпфер» — це механізм, за допомогою якого держбюджет РФ компенсує російським нафтовим компаніям частину різниці між прибутковістю експорту та продажем пального на внутрішньому ринку. Його завдання — стимулювати компанії продавати бензин та дизпаливо всередині Росії й тим самим стримувати внутрішні ціни. Через одночасне зростання світових цін на нафту й нафтопродукти, що робило їх експорт привабливішим, та дефіцит пального в РФ після ударів по НПЗ «чисті» виплати російського бюджету нафтовим компаніям за цим механізмом за дев’ять місяців становили 1,03 трлн. руб. — така ціна, яку влада РФ заплатила для зменшення дефіциту пального на внутрішньому ринку. Нагадаю, це пряме вилучення з російського бюджету, яке в тамтешній статистиці віднімається від нафтогазових бюджетних доходів. Зовсім коректно розділити, яка частина цих виплат стала наслідком зростання світових цін нафти, а яка — дефіциту пального після українських атак, неможливо. Але результат для бюджету РФ — додаткові видатки.
Отже, навіть на тлі цінового нафтового «ралі» середньомісячні нафтогазові доходи бюджету РФ не зросли. В 2025 році вони становили в середньому 707 млрд. рублів на місяць. В березні-вересні 2026 року, тобто в період війни США проти Ірану та високих світових цін на нафту — 663 млрд. рублів, що на 6,2% менше середніх за минулий рік.
Високі ціни на нафту — джерело ліквідності для бюджету РФ
Треба розрізняти нафтогазові доходи бюджету РФ та доходи російських нафтових компаній від експорту. Якщо порівняти реальну середню ціну Brent в березні-вересні з ф’ючерсними цінами, які були на ринку в середині лютого, тобто приблизно за два тижні до початку війни США проти Ірану, різниця в середньому становить 24 дол. за барель. Середній російський експорт нафти та нафтопродуктів за березень — вересень — 212 млн. барелів на місяць. Якщо взяти до уваги зростання ціни Urals, додатковий дохід російських нафтових компаній від зростання світових цін можна оцінити в 35,7 млрд. дол. за сім місяців.
Високі ціни на нафту дали додаткову ліквідність компаніям-експортерам. В умовах російської економічної моделі влада має достатньо інструментів для того, щоб прямо чи опосередковано використовувати ресурси великих нафтових компаній, в тому числі для закриття касових розривів бюджету. Напевне, чимала частина цих наддоходів від експорту саме так й використовується.
Злізання з «нафтової голки» створює нові загрози бюджету РФ
В публічному дискурсі останніх років міцно вкоренилася теза про те, що Росія поступово позбавляється «нафтової голки» — залежності бюджету від нафтогазових доходів. Частка нафтогазу в доходах федерального бюджету РФ дійсно знизилася з 50% у 2015 році до 23,3% у 2025 році та прогнозованих 22,1% цього року. На перший погляд, це виглядає як успішна диверсифікація економіки РФ, але за цією статистикою ховається складніша картина. Зниження частки нафтогазових доходів відбувається не так за рахунок зростання ненафтогазових галузей, як за рахунок помітного падіння самих нафтогазових надходжень в абсолютному вимірі. Й це падіння обумовлене поєднанням зовнішніх санкційних обмежень, внутрішніх виробничих та логістичних проблем й фундаментальних змін на світових енергетичних ринках.
Більш того, ненафтогазові доходи бюджету РФ, які компенсують падіння нафтогазових, ростуть не завдяки розширенню економічної бази, а за рахунок підвищення податкового навантаження. Це створює додаткову залежність — до залежності від санкцій, українських ударів та світової кон’юнктури, додається залежність від меж фіскального вилучення, які в умовах стагнуючої економіки швидко досягають своєї стелі.
Питання не в тому, чи збережеться «нафтова голка» бюджету РФ, а в тому, чим її заміняти. Поки її замінюють підвищенням податків та підсиленим адміністративним тиском. Питання в тому, скільки ще цей компенсаторний механізм зможе працювати, не створюючи нових системних ризиків для економіки РФ. А також в тому, як довго бюджет РФ зможе балансувати між нафтогазовими доходами, що знижуються, й зростаючими видатками на війну в Україні, не переходячи в режим хронічного дефіциту, чи нових запозичень або подальшого підвищення податків.
Автор – В'ячеслав Бутко
