Суд оголосив вирок у справі про умисне вбивство мовознавиці Ірини Фаріон. Під час відкритого засідання матеріали справи стали публічними й усі охочі мали змогу дослідити докази й обставини скоєння цього злочину. Але я хочу зупинити вашу увагу саме на тому, як правоохоронці встановлювали особу підозрюваного та збирали докази у цій справі.
Львів, 2024 рік.
19 липня. О 19:22 невідомий стріляє на вулиці Масарика у мовознавицю та колишню народну депутатку Ірину Фаріон. Вона помирає в лікарні.
21 липня Національна поліція України публікує фото та відео молодого чоловіка, який підозрюється у причетності до злочину, – віком близько 20 років, в характерному одязі.
25 липня. У Дніпрі поліцейські затримують імовірного вбивцю – жителя Дніпропетровщини 2006 року народження.
Резонансний злочин сколихнув всю країну. Медіа, соцмережі, мільйони людей слідкували за його розкриттям. Напруга досягала піку. Кожна деталь, кожна нова зачіпка викликали хвилю припущень, які тільки могли нашкодити оперативній роботі на той момент. Прикро, що люди з великою аудиторією у соцмережах, але здебільшого не розбираючись у слідчо-оперативнійроботі, не маючи потрібної освіти та досвіду, висловлювали свою «експертну» думку. А куди ж без неї, вона ж така «важлива» й «потрібна». Але здебільшого для лайків.
Для розкриття та встановлення всіх обставин цього вбивства Нацполіція провела сотні слідчо-оперативних заходів, 92 експертизи, понад 1500 допитів людей, зокрема близького кола потерпілої й підозрюваного.
Відразу після розкриття цього злочину ми знову побачили в мережі поради, настанови, «фахові» думки різноманітних «спеціалістів»: «Гарний хлопець», «Фізіогноміка цієї людини не може вчиняти злочин..», «Спортсмен, футболіст», «В нього батько воює, він не міг цього зробити», «Світлий, незламний, сильний син захисника України». Ці висловлювання ставили під сумнів доказову базу та нівелювали роботу всієї правоохоронної системи.
За роки своєї роботи я неодноразово стикався з ситуаціями, коли суспільне сприйняття людини суттєво відрізнялося від того, що встановлювали правоохоронці та суд. Бачив ідеалізування підозрюваних/обвинувачених, які вчинили жорстокі злочини. Бо найважче повірити в ту правду, яка руйнує твій звичний світ. Але ми маємо йти за фактами. Ось лише 10 з них. Звертаю вашу увагу, що я не роблю акцент на свідченнях фігуранта, його емоціях, поведінці. Лише факти.
1. Чи кожен хлопець спілкується у Telegram в російських екстремістських групах та обговорює свої наміри у радикально налаштованих колах? Складно представити, що кожна «майбутня зірка футболу» через ґуґл шукає й моніторить місце мешкання Ірини Фаріон.
2. Або, можливо, кожен юнак для свого кар’єрного зростання шукає, завантажує й вивчає матеріали, пов'язані з тероризмом, конспірацією, допитами, зброєю та способами приховування інформації. Серед них:
- Російська кухня. Азбука «Домашнього тероризму»
- Секретні інструкції ЦРУ та КГБ
- Камський В.А Захист особистої інформації в інтернеті, смартфоні й комп’ютері
- Право на терор
- Посібник революційного терору
- Мистецтво допиту. Як домогтися визнання провини
- Методичні рекомендації Головного управління МВС РФ у Москві з розкриття розкрадань (шахрайств і крадіжок), скоєних з використанням засобів телефонного зв’язку та мережі.
Також затриманий вивчав механізми дії детонатора й електронного таймера.
3. Який «турист» їде до Львова та гуляє не по пам’ятках культури, а маршрутом вбивці: зорендованої квартири до місця скоєння злочину? При цьому змінює адреси свого мешкання у Львові та знищує сумку з речовими доказами.
4. Кожен «талановитий студент» замовляє пістолет з переробкою під стрільбу бойовими патронами, а через OLX купляє коліматор і саундмодератор, чи не так? Підшукує на форумах майстра з переробки зброї, питає, скільки буде коштувати переробка пістолета, який він намагався доробити самотужки, але в нього не вийшло.
5. Авжеж, кожен парубок замовляє в онлайн-магазинах (в яких саме – встановлено) одяг, як у фігуранта вбивства – ті самі футболку, панаму та настільки відомі білі велоокуляри. А потім все це пакує та відправляє поштою з Дніпра на Львів на своє ім’я. Просто так «співпало».
6. Хлопця бачить свідок приблизно о 19:20. У спеку – довгий рукав та широкі штани, в руках – предмет, схожий на пістолет. Свідок чує постріл, після чого чоловік біжить у сторону арки. Ще один свідок у той самий час бачить хлопця і втечу після пострілу. Те саме ми бачимо на камерах відеоспостереження.
7. За результатами балістичного дослідження, постріл було здійснено з відстані близько двох метрів. Окрім молодого хлопця в той момент, за словами свідків, біля Ірини Фаріон нікого не було.
8. Підозрюваний використовував засоби конспірації, проте висновок експерта однозначний: чоловік на фото, які зробила сусідка Ірини Фаріон, і затриманий – одна й та сама особа.
9. Окреме значення для слідства мали нотатки та відкладені повідомлення в Telegramпідозрюваного, які він планував надіслати батькам: «Пока все устраивают митинги, пишут«филологический фронт ах*ел», «геть з політеху», а потом мирно расходятся, я, тихо улыбаясь, точил нож, после чего сделал то, чего хотели миллионы. Я санитар этого общества. Не может быть никакого раскаяния, даже если меня поймают и это даст возможность скосить срок. Я выбрал путь, значит буду идти до конца».
«Я от вас скрывал не потому что я кретин-отморозок, которого завербовали как лоха, а из-за того, что я их люблю, и волнуюсь о вашей безопасности, да и я в большей безопасности, есливы об этом не знаете. Я вас люблю, не отворачивайтесь от меня, я для вашего же блага скрывал»
10. Саме нашого підсудного бачили на лавці та кріслі біля під’їзду Ірини Фаріон, коли він стежив за мовознавицею. Дослідивши кожен сантиметр лавки і крісла криміналісти виявилибіологічні сліди, які, за висновками експертиз, містили запохові сліди та ДНК хлопця, «якийне міг цього зробити». Але ж зробив.
Онлайн-«детективи», психологи та конспірологи хайпують на резонансному вбивстві,страшній людській трагедії та намагаються подати себе як фахівців, не маючи реального уявлення про методологію розкриття злочинів й збору речових доказів. Навіть деякі колишні правоохоронці не змогли пройти повз і не висловити свою думку, забувши, що для справжнього фахівця існує правило: не давати оцінок, якщо не знаєш матеріалів і обставин справи. Слід зважати, що після років поза системою, особливо в умовах стрімкого розвиткутехнологій і нових методологій, фахові знання швидко втрачають актуальність. Отже, не ставайте тими, хто голосно кричить «НЕ ЧИТАВ, АЛЕ ЗАСУДЖУЮ».
Тому перш ніж робити висновки про резонансне розслідування, варто відокремлювати фактивід припущень – і пам'ятати, що за кожним доказом стоїть професійна, кропітка, нелегка робота слідчих, оперативників, експертів, прокурорів.
