Військова юстиція, мобілізація та СЗЧ: як держава втратила контроль над правопорядком в армії
Військова служба правопорядку (ВСП) / зображення: Апостроф
-
Ігор Луценковійськовий і народний депутат України VIII скликання
Текст статті
Маю дещо нагадати.
По-перше, у нас немає ЖОДНОГО правоохоронного органу, котрий міг би (або хоча б хотів) розібратися з дезертирами і СЗЧшниками. Не звертайте увагу, що є якісь вивіски на якихось будівлях. Це все просто омана. Там ніхто нічого не розслідує.
По-друге, у нас немає жодного правоохоронного органу, котрий має можливість здійснювати нагляд за законністю найважливішою нині сферою, це сферою оборони. Фактично всі процеси в цій галузі пущені на самоплив. І тут навіть жодної омани немає: держава демонстративно розписалася у своїй неучасті у найважливіших суспільних процесах. Біда в тому, що ніхто уже і не розуміє, що таке нагляд за законністю і як взагалі він має відбуватися, і чому він потрібен, чому без нього у нас таке лихо.
По-третє, суб’єкти законодавчої ініціативи усунулися від регулювання найважливіших правовідносин у державі, зокрема мобілізації і притягнення до відповідальності військовослужбовців.
Як наслідок, військовослужбовці самі (!) намагаються ловити ухилянтів так, як можуть. Як наслідок, командири самі (!) намагаються наводити лад у своїх підрозділах так, як вони можуть, і так далі. Колись було прийнято казати: «Я держава», а тепер багато хто каже: «Я тобі і ДБР, і поліція, і СБУ».
Інколи картина виглядає не досить привабливо.
Я хотів би, щоб врешті-решт розібралися, хто, як і чому в 2019-му році було ліквідував військову прокуратуру. Чому обіцянки тоді створити військову поліцію так і лишилися обіцянками, попри те, що уже пройшло понад 7 років?
Чому за ці всі роки ні президент, ні Кабмін, ні Верховна Рада не зосередилися на тому, щоб повернути військову юстицію у військо?
Це якась чорна фантастика: як ми взагалі існуємо ці всі роки без того, щоб в кінці кінців у військовій сфері працював хоча б один орган правопорядку, а не все вирішувалося звичаєвим правом, телефонними розпорядженнями та іншими печерними способами?
І спитаю ще раз: коли врешті-решт держава згадає, що саме вона мусить займатися мобілізацією, не буде скидати це на рядових співробітників ТЦК?
Коли, врешті-решт, держава організує ротаційний порядок служби тим, хто зараз без перерви воює 5 років або більше?
Коли зажене у армію (де насправді не так страшно, де зараз виживають 99% бійців), необхідну кількість військовозобов’язаних? Щоб решта могла нормально працювати на економіку?
Врешті-решт, коли ми перестанемо бачити, як відомі особистості, лідери суспільних думок демонстративно показують свою можливість не служити – і при цьому бути публічними і користуватися схваленням своїх співгромадян?