Переможці парламентських виборів у Сербії — "Студентський список" — проголосили одним із головних завдань демонтаж політичної системи, сформованої за часів Александра Вучича. Важливою складовою цього процесу має стати боротьба з корупцією.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів сербський політолог Борис Варга.
Демонтаж режиму Вучича
За його словами, насамперед необхідно розпочати зміни в системі спецслужб і сфері контролю над медіа.
Одним із ключових завдань стане реформування Агентства безпеки та інформації Сербії (БІА). Однак, очистити його лави буде можливо лише після формування нового парламенту та уряду, на що піде від двох до чотирьох місяців. Після цього потрібно буде розпочати докорінне реформування служби, яка не змінювалася ще з комуністичних часів.
Головним інструментом очищення у руках нової влади стане Прокуратура з питань організованої злочинності, стверджує Варга.
"Правосуддя — тема, якій під час студентських протестів у Сербії не приділяли достатньої уваги. Нова студентська влада зможе спертися на Прокуратуру з питань організованої злочинності, яка, можливо, є єдиною інституцією, що зберегла певну незалежність від впливу режиму. У своєму плані студенти обіцяють звільнити суди й прокуратуру від політичного впливу, а також створити спеціальну прокурорську поліцію. Однак потрібна буде глибша реформа правосуддя — такого масштабу, як у Румунії та Україні, країнах, де корупція має системний характер. Сербії зараз найпотрібніша сербська Лаура Ковеші".
Окремим питанням залишається відповідальність за трагедію в місті Нові-Сад, де внаслідок обвалу навісу залізничного вокзалу загинули 16 людей, що спровокувала масові студентські та громадянські протести.
"Деякі експертні твердження вказують на те, що ланцюжок корупції та непрофесіоналізму, який призвів до цієї трагедії, веде безпосередньо до кабінету колишнього президента Сербії Александара Вучича".
Нагадаємо, що Ілія Срданович, представник виборчого об’єднання "Студентський список", заявив, що майбутні відносини Сербії з Росією мають стати предметом відкритого суспільного обговорення, а не залежати від одноосібного рішення політичного лідера.
