Індія веде переговори з Об’єднаними Арабськими Еміратами щодо можливого експорту надзвукових крилатих ракет BrahMos, які були розроблені у співпраці з Росією.
Про це повідомляє Forbes.
За даними видання, у разі укладення угоди ОАЕ зможуть суттєво посилити свої можливості для завдання високоточних ударів на великій дальності.
Окремо Reuters повідомляє, що Індія також обговорює з Абу-Дабі постачання власної системи протиповітряної оборони Akashteer. На тлі нещодавніх конфліктів у регіоні, зокрема бойових дій між США, Ізраїлем та Іраном, ВПС ОАЕ, за повідомленнями, вже застосовували високоточні засоби ураження проти цілей на території Ірану та в районі островів Перської затоки.
За даними The Wall Street Journal, за підтримки американських і ізраїльських спецслужб могли бути атаковані об’єкти на островах Абу-Муса і Кешм, а також нафтопереробний завод на острові Лаван, порт Бендер-Аббас і нафтохімічний комплекс Асалує. Ймовірно, під час цих операцій використовувалися високоточні далекобійні боєприпаси, що дозволяли завдавати ударів без входження в зону дії іранської ППО.
Попри компактні розміри, ОАЕ мають одну з найсучасніших повітряних сил у регіоні. Основу їхнього авіапарку складають винищувачі F-16E/F Block 60 Desert Falcon, розроблені під замовлення країни, а також понад 40 літаків Mirage 2000-9.
Винищувачі F-16 у складі еміратських ВПС використовують широкий спектр високоточних боєприпасів, зокрема JDAM, Paveway та компактні бомби GBU-39, які здатні вражати цілі на відстані до 74 км.
Літаки Mirage 2000-9 можуть застосовувати крилаті ракети Black Shaheen — експортну модифікацію Storm Shadow. Через обмеження режиму контролю ракетних технологій (MTCR) дальність таких версій зазвичай не перевищує близько 300 км. Оскільки Індія також є учасником MTCR, аналітики припускають, що експортна модифікація BrahMos для ОАЕ може мати подібні параметри.
Крім того, еміратські F-16 і Mirage інтегрують систему високоточного наведення Al Tariq, створену спільно з південноафриканською Denel Dynamics. Вона дозволяє уражати цілі навіть за умов відсутності GPS на відстані до 120 км. Цю систему також адаптують для нових французьких винищувачів Rafale F4, які ОАЕ замовили у кількості 80 одиниць.
Втім, експерти вважають, що інтеграція BrahMos на бойові літаки ОАЕ малоймовірна без суттєвих технічних змін. Ракета має кілька варіантів базування — повітряний, морський, підводний і наземний.
Найбільш реалістичним варіантом для ОАЕ називають саме наземну версію комплексу, яка могла б посилити вже наявні системи далекобійного ракетного озброєння класу "земля-земля".
За даними відкритих джерел, ОАЕ вже мають на озброєнні американські ракети ATACMS, системи HIMARS і керовані боєприпаси GMLRS. Крім того, ще наприкінці 1980-х країна закупила у Північної Кореї ракети Scud-B з дальністю близько 300 км, хоча вони поступаються сучасним системам за точністю.
Після нещодавніх бойових дій із Іраном військова взаємодія ОАЕ та Ізраїлю, які нормалізували відносини у 2020 році в межах Авраамових угод, помітно поглибилася. Абу-Дабі високо оцінив ізраїльську підтримку, включно з розгортанням систем ППО Iron Dome та військових підрозділів на своїй території.
Ізраїль також має власні розробки авіаційних балістичних ракет, які застосовувалися в регіональних операціях. Теоретично подібні системи могли б зацікавити й ОАЕ, однак їх експорт також обмежується міжнародними режимами контролю.
Аналітик компанії RANE Райан Бол вважає, що Емірати можуть робити ставку насамперед на високоточні далекобійні системи, подібні до ізраїльських рішень, які вже показали ефективність у сучасних конфліктах.
Водночас, за його оцінкою, такі закупівлі будуть точковими й спрямованими на ураження стратегічних об’єктів і командних центрів.
Експерти підкреслюють, що досвід останніх конфліктів із Іраном і надалі впливатиме на оборонну політику ОАЕ, однак ключовим принципом залишатиметься диверсифікація постачальників сучасного озброєння.
Раніше ми писали, що Індія розглядає можливість перетворення значної частини своїх застарілих танків Т-72М1 на безекіпажні наземні бойові платформи.
