Президент Росії Володимир Путін здобув помітний дипломатичний успіх після зустрічі з президентом США Дональдом Трампом і лідером Китаю Сі Цзіньпіном у китайському Шеньчжені. Такий висновок робить The New York Times, зазначаючи, що російський лідер отримав можливість продемонструвати повернення Москви до кола провідних світових держав.
Сам факт появи Путіна поруч із керівниками США та Китаю став для Кремля важливим символічним досягненням. Російський президент показав, що його готові приймати на найвищому міжнародному рівні, хоча він не продемонстрував готовності йти на поступки у питанні війни проти України.
Експертка з питань Росії та старша наукова співробітниця Американського інституту підприємництва Анджела Стент вважає, що ця зустріч фактично стала завершенням міжнародної ізоляції Путіна, яку західні країни намагалися забезпечити після повномасштабного вторгнення в Україну.
Водночас у The New York Times зауважують, що тристоронній саміт мав радше символічний характер і дозволив Росії виглядати впливовішою державою, ніж вона є за основними показниками. За економічною потужністю, чисельністю населення та більшістю інших критеріїв Москва суттєво поступається Вашингтону й Пекіну.
Головним винятком залишається військовий потенціал, передусім ядерний арсенал. Росія має найбільший у світі запас ядерної зброї, успадкований від Радянського Союзу. Під час зустрічі Путін додатково підкреслив цей статус, з'явившись із так званою ядерною валізкою.
Видання також звертає увагу на зміну підходу американської адміністрації до відносин із російським керівництвом. Попередні президенти США зазвичай обережно ставилися до публічної легітимізації авторитарних лідерів, чиї дії суперечили американським інтересам. Натомість Дональд Трамп погодився на переговори з Путіним без попередньої вимоги взяти на себе конкретні зобов'язання щодо припинення війни в Україні.
Після зустрічі під час пресконференції Путін заявив, що має з Трампом спільне бачення "цивілізаційних цінностей" і схожі погляди на низку питань. Зокрема, він згадав нещодавнє обговорення теми демократії.
На думку Анджели Стент, обидва президенти, схоже, поділяють уявлення про світову політику як сферу впливу обмеженого кола найпотужніших держав, позиції яких мають визначальне значення.
Експертка також наголосила на відмінності Трампа від його попередників. За її словами, американський президент почувається комфортно в товаристві авторитарних керівників і водночас не демонструє такого самого прагнення до зближення з традиційними союзниками США в Європі та Азії.
Як зазначає The New York Times, повернення Росії до статусу впливової світової держави протягом багатьох років було однією з ключових цілей політики Путіна. Розпад Радянського Союзу він сприймав як втрату колишньої могутності Москви та приниження країни на міжнародній арені.
Особливе невдоволення російського лідера викликало ставлення американських політиків до Росії як до другорядного гравця. Упродовж 1990-х і 2000-х років Вашингтон не розглядав Москву як державу, яка могла б на рівних впливати на формування світового порядку.
Згодом прагнення змінити таку ситуацію переросло в протидію так званому однополярному світу, в якому, за переконанням Путіна, Сполучені Штати отримали надмірний вплив. Як підкреслює NYT, прагнення відновити колишню російську могутність стало одним із чинників дедалі агресивнішої зовнішньої політики Кремля, що супроводжувалася масштабним кровопролиттям.
У китайському Шеньчжені відбувся саміт за участю лідерів трьох найбільших військових держав світу – голови КНР Сі Цзіньпіна, президента Росії Володимира Путіна та президента США Дональда Трампа. Зустріч стала символом відходу від старого ліберального світового порядку та продемонструвала повернення Росії до кола провідних світових гравців.