Результати нещодавніх парламентських "виборів" у Росії забезпечили Володимиру Путіну ще більший контроль над політичною системою країни. Партія "Єдина Росія" отримала значну більшість у Державній Думі, що, на думку британського політолога та історика Марка Галеотті, створює для Кремля додаткові можливості як у внутрішній політиці, так і в продовженні війни проти України.
У матеріалі для The Times Галеотті зазначає, що Путін фактично підпорядкував собі політичні інституції, силові структури та значну частину російської еліти. Водночас перед Кремлем накопичується дедалі більше проблем — російська економіка переживає стагнацію, а українські безпілотники та ракети дедалі частіше завдають ударів по об'єктах у глибині РФ. На цьому тлі постає питання, наскільки довго російська система зможе витримувати нинішнє навантаження.
Після голосування Путін заявив, що результати нібито свідчать про широку підтримку росіянами війни проти України. Проте Галеотті вважає, що розглядати ці вибори як своєрідний "референдум щодо війни" було б некоректно. За його оцінкою, голосування супроводжувалося масштабними фальсифікаціями, а математичний аналіз детальних результатів може свідчити про фактичну явку близько 40% і підтримку "Єдиної Росії" на рівні близько 37%.
На думку історика, ці показники радше вказують на втому частини російського суспільства від війни, хоча це не означає готовності громадян відкрито виступати проти Путіна. Не надто переконливою для росіян, за його словами, виглядає і кремлівська концепція "нової еліти", яку нібито мають формувати ветерани війни проти України.
Показовим Галеотті називає й невиконання обіцянки Кремля провести до Держдуми щонайменше 100 так званих "ветеранів СВО". За підсумками виборів до парламенту пройшли лише 46 таких кандидатів. При цьому, як зазначає політолог, значна частина з них не має тривалого бойового досвіду — йдеться про політиків, які свого часу проходили нетривалу службу в тилових підрозділах.
Окремо Галеотті аналізує риторику Путіна та Дмитра Медведєва про "велич" Росії. За його оцінкою, у кремлівському трактуванні статус великої держави означає передусім максимальну автономність та можливість діяти виключно відповідно до власних інтересів. "Сьогоднішня Росія не тільки дедалі більше віддаляється від Заходу в економічному та політичному плані, а й у своєму самосприйнятті", — зазначає історик.
Паралельно Путін намагається закріпити за собою образ "захисника батьківщини", а цю тезу активно поширює російська пропаганда. Зокрема, голова Держдуми В'ячеслав Володін заявляв, що без Путіна нібито "не було б Росії".
Водночас економічні проблеми дедалі відчутніше позначаються на регіонах. За словами Галеотті, місцеві адміністрації, які раніше пропонували великі виплати за підписання контрактів із військовими, почали скорочувати ці суми через бюджетні труднощі. У Мордовії, наприклад, розмір такої виплати минулого місяця зменшили з 3 мільйонів рублів до 800 тисяч.
"Політика "нової сукні імператора" працює лише до певного часу. Заявляти про масову хвилю підтримки за її відсутності — ризикована тактика, і чим довше триває війна, тим вища ймовірність, що її будуть ставити під сумнів", — підкреслив Галеотті.
Щодо подальших дій Кремля, політолог припускає кілька можливих сценаріїв. На його думку, взимку Росія може посилити удари по українській інфраструктурі, продовжити спроби захопити Слов'янськ і Краматорськ, а також активізувати гібридні операції в Європі. Після цього, навесні, Москва може спробувати перейти до переговорів, розраховуючи, що Україна та її європейські партнери втомляться від війни й погодяться на умови, близькі до російських.
Водночас, за словами одного із західних представників оборонного відомства, на якого посилається Галеотті, частина російської еліти очікує завершення війни вже наступного року — незалежно від того, чи зможуть російські війська захопити Слов'янськ і Краматорськ.
Іншим варіантом для Путіна, на думку історика, може стати подальша ескалація. Йдеться, зокрема, про можливу масштабну мобілізацію сотень тисяч резервістів та посилення диверсійної й підривної діяльності в Європі. У Кремлі можуть розраховувати, що такий підхід дозволить швидше захопити території Донбасу, які залишаються під контролем України, а після цього оголосити перемир'я на вигідних для Росії умовах.
Галеотті водночас наголошує на ризиках такого сценарію. Якщо ескалація не принесе очікуваного результату, Путін, на його думку, може опинитися перед спокусою вдатися до ще небезпечніших кроків — зокрема розглянути можливість застосування тактичної ядерної зброї або ударів по європейських підприємствах і логістичних центрах, які забезпечують Україну озброєнням. Саме такий розвиток подій історик називає "справжнім кошмарним сценарієм".
Європейські уряди, як зазначає Галеотті, наразі не вважають неминучим прямий напад Росії на державу НАТО. Водночас у європейських столицях побоюються іншого ризику — що Путін поступово загнатиме себе у ситуацію, в якій сам бачитиме дедалі менше можливостей для відступу.
На думку історика, незалежно від того, коли і як завершиться війна, повернення Росії до моделі відносин із Заходом, яка існувала до 2022 року, буде надзвичайно складним. Нинішня система стала більш авторитарною та значно сильніше побудована на протистоянні із Заходом. Водночас Галеотті припускає, що після завершення війни Путін усе ж може спробувати відновити відносини з європейськими країнами. Для цього, однак, російському режиму доведеться відмовитися від сформованих за роки війни політичних практик, параноїдального сприйняття зовнішнього світу та репресивних методів управління.
Раніше диктатор Росії Володимир Путін повідомив, що Москва нібито "була готова повернутися до переговорів" із Києвом після завершення виборів, однак ці плани, за його словами, зруйнували атаки на столицю РФ та виборчі дільниці.
