Україна не може просто скопіювати західні підходи до відновлення ветеранів після війни, поранень чи полону. Адже українські військові повертаються не в мирне середовище, а в суспільство, яке саме продовжує жити поруч із війною.
Про це Тетяна Кухоцька, секретарка наглядової ради ГО «Серце Азовсталі», розповіла в ефірі програми «Сьогодні. Вдень» на Українському Радіо.
«Ми почали досліджувати досвід Америки та Європи і з’ясували: наша особливість у тому, що військовий, який повертається з війська чи з полону, повертається не в стабільне мирне середовище. Він повертається в цивільне життя, яке також відбувається поруч із війною», — зазначила Кухоцька.
Вона пояснює, що шлях відновлення ветерана починається з фізичного стану, але не завершується лікуванням. Не менш важливими є відновлення зв’язків і коло підтримки навколо людини.
«Сучасна психологія показує: шлях адаптації легше проходять ті люди, які мають коло підтримки. Перше коло — це родина. Друге — побратими, військові, інші люди зі схожим досвідом. Третє — спільнота: місто, село, середовище, в яке людина повертається. Четверте — робота», — розповіла вона.
Окрему роль, за словами Кухоцької, відіграє підготовка родин. У «Серці Азовсталі», що є частиною Фонду Ріната Ахметова, близьким пояснюють, як зустрічати ветерана після полону, як говорити з ним, чого краще не питати і як не травмувати людину додатково.
Важливим підходом у відновленні також є принцип «рівний — рівному», коли ветеранів підтримують люди зі схожим досвідом — ті, хто самі пройшли війну, поранення чи полон. Саме така взаємодія часто допомагає швидше знайти довіру і спільну мову.
Кухоцька наголошує: для кожного ветерана шлях після повернення може бути різним. Для когось це нова професійна реалізація, бізнес чи громадська діяльність. Для когось — продовження служби або підтримка війська, якщо це вибір людини і дозволяє здоров’я.
У «Серці Азовсталі» підкреслюють: посттравматичне зростання має стати одним із ключових підходів у роботі з ветеранами та звільненими з полону оборонцями. Проєкт уже впроваджує цю модель на практиці — через підготовку родин, комплексну підтримку, принцип «рівний — рівному» та допомогу людині не лише відновитися, а й повернути контроль над власним життям, знайти нові можливості й рухатися далі у власному темпі.
