Перший і останній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов заявив, що допускає появу нової союзної держави в кордонах СРСР. На його думку, нове державне утворення було б вже не радянським, але "з тим же складом" і при цьому "добровільно". Перший президент України Леонід Кравчук, який підписував у 1991 році Біловезьку угоду, яка ознаменувала кінець СРСР, у своїй колонці для "Апострофа" назвав таку ідею нісенітницею і нездійсненним завданням.
Горбачов до цього часу вважає, що Радянський Союз розвалили, а він міг існувати. Він вважає, що Радянський Союз мав потенціал, що люди в Радянському Союзі жили достойно, що потрібно було його продовжувати як оновлену федерацію і зберегти як такий.
Народ український відповів на це запитання 1 грудня 1991 року. Дев'яносто з лишком процентів виборців, або 32 мільйони, проголосували за те, що вони не хочуть жити в Радянському Союзі.
Біловіжська угода поставила крапку на існуванні Радянського Союзу. Говорити про оновлення Радянського Союзу – це принаймні нездійсненне завдання. Аби Михайло Горбачов запропонував, як можна налагодити сьогодні стосунки – не треба дружні й братські, а просто партнерські стосунки, нормальні, без війни, без крові, стосунки між собою, з Росією, іншими країнами Радянського Союзу - то це можна було б розглядати як реальне конкретне завдання. А воскресити мертвого або знову утворити якусь союзну державу (йдеться не про союз держав, а про союзну державу, єдиному центру якої всі мають передати суверенні повноваження), - це нездійсненне завдання.
Я навіть не хочу тратити сил та енергії для того, щоб доводити, що це нереально. Але оскільки така заява була, я хочу сказати, що Україна такої ідеї не підтримає. Хай запитає тих, хто голосував за незалежність країни, хай запитає зараз український народ, чи хоче він бути в союзі з країною, яка веде проти нього війну, убиває українців за те, що вони хочуть жити самостійно?
Це просто дивна позиція. Але Михайло Горбачов має право на таку позицію, як і ми маємо права на свою позицію. Я навіть не хочу заглиблюватись в аналіз, чому це так відбувається. Чому – це може сказати тільки сам Горбачов. А я можу сказати, що це неможливо. Час інший. ХХІ століття. Треба думати, як будувати нове життя, демократичне, достойне, без насилля і війн.
Є різні союзи держав. Наприклад, торговий союз держав, але він ніколи не ставить завдання забрати у держави, у нації, у народу її суверенне право будувати своє життя самостійно. Європейський союз – також приклад союзу, але ніхто там не ставить завдання, щоб Франція перестала бути Францією, або Німеччина – Німеччиною, коли вони стають членами ЄС.
А Горбачов пропонує не союз. Горбачов ставить питання, щоб утворити союзну державу. Не союз держав, а союзну державу з єдиним центром. Це нісенітниця, це нереально. Це не демократично і не відповідає часу.
Давайте скажемо одну фразу, яка завершує все. Кожна нація має на свою державу, на суверенітет, територіальну цілісність, все інше – від лукавого, і ми не будемо його обговорювати.
